Козятинчанин Антон Черняк своїми знімками розповідає цілі історії

• Чотири роки тому Антон Черняк захопився мистецтвом фотографії.
• Світлини, які робить козятинчанин — це не просто красиве зображення, кожне фото змушує зупинитися і подумати.
• Днями Антон вперше презентував у рідному місті виставку своїх світлин. Про що його фотографії і що надихає митця — розповідаємо нашим читачам

Про таких, як Антон Черняк кажуть людина-талант. Він помічає ті деталі, на які більшість із нас просто не звертає уваги, і не просто помічає їх, а й показує іншим. Тому що Антон — фотограф. Зробити світлину — це справжнє мистецтво. Адже не кожен здатен побачити кадр, і, що не менш важливо, передати його так, щоб правильно розставити акценти. Саме це мистецтво опановує Антон вже протягом декількох років.

— Почав я знімати давно, напевно тоді, коли телефон з’явився з камерою, — розповідає хлопець. — Мені було цікаво як це відбувається. Перший мій фотоапарат з’явився на першому курсі залізничного університету. Я відкривав для себе нове місто і нове хобі — фотографію. І наче виходило щось — я знімав-знімав. Потім придбав більш-менш нормальний фотоапарат і почав плюс-мінус робити серйозні роботи, осмислено знімати. І з того часу я зрозумів, куди я хочу вступити, тому що захотів пов’язати своє життя з цим видом творчості. 

— Антон мабуть пішов трохи моїм шляхом, — каже Олена Черняк, мама Антона. — Я ходила в Козятинський молодіжний агітаційний театр, дуже хотіла виступати, бути акторкою. Ми їздили зі Стратійчуком на різні фестивалі і конкурси, навіть підходив до нас директор естрадно-циркового училища в Києві, казав, що без іспитів мене візьмуть. Але мама моя була категорично проти, тому я закінчила музпед. Трохи не туди, але співала. 

Олена розповідає, у дитинстві син мріяв про кар’єру пілота. Це захоплювало його настільки, що він вивчив про аероплани все, але вчитися пішов на залізничника. На першому курсі Державного університету інфраструктури і технологій їх водили до різних музеїв. І серед них був Музей авіації.

— Екскурсовод почав розказувати, Антон став його доповнювати, — продовжує Олена. — Але в Антона ще зі школи трошки була слабинка з точними науками, він у нас більше гуманітарій. Він провчився на залізничника буквально півтора року і сказав: «Мамо, я звідти йду, я там не можу».

Було таке, що і поліцією лякали

Своє справжнє покликання допоміг знайти випадок. Антон мав новеньку гітару, а його товариш — камеру. Друзі вирішили на місяць помінятися. Герой нашої публікації спробував себе у ролі фотографа і це допомогло йому визначитися з майбутньою професією. Так Антон і в Київський національний університет театру, кіно і телебачення потрапив, і почав професійно опановувати фотографію. Тепер хлопець завжди бере з собою свій фотоапарат, адже впіймати кадр можна будь-де.

Свої світлини Антон вже демонстрував публіці — торік у нього була персональна виставка у Вінниці. Презентували його світлини і у Львові, де проходила виставка молодих фотографів. А напередодні Дня міста, 6 липня світлини Антона Черняка представили у Козятині — в Музеї історії міста відкрили виставку «Дім. Земля. Рідний край». 

У експозиції 16 робіт. Більшість із них зняті у Козятині. Переважно це чорно-білі фото, хоча є декілька кольорових. Антон знімає як пейзажі, так і композиції. А ще обожнює фотографувати людей. Втім він робить не просто красиві фото, щоб модель у кадрі виглядала гарно. Ці світлини мають особливий сенс і емоційне наповнення. На одній з них — хлопець, що немов намагається вилізти з землі. На цьому фото Ілля, друг Антона. Його дуже часто можна побачити на світлинах героя нашої публікації.

— Ця фотографія знята восени минулого року за кладовищем, — розповідає Антон Черняк. — Там велике поле, воно чорне і підходило під те, що я задумав. Я те місце запримітив ще з літа, тому що воно цікаве і можна було його цікаво обіграти.

— А це було знято в період, коли вимикали світло, — показує Антон іншу світлину, на якій на весь багатоповерховий будинок жевріє світло в єдиному вікні. — Я тоді ходив ввечері по місту, коли ще комендантської не було, щоб знайти цікаві кадри, щось незвичне. Із усіх кадрів, які були, лише цей підійшов. Тут наче свічка горіла. За той вечір, поки я ходив, до мене напевно людей троє підійшли і сказали, що викликають поліцію, казали: «Що ви тут ходите?  Ви коректувальник».

Поділилися секретом щастя

Часто потрапляє в кадр і дідусь Антона, Едуард Боровський. Антон знімає дідуся і на городі, і під час прогулянок на стадіоні. Хоча сам Едуард — залізничник, його зовсім не образило, коли онук вирішив обрати творчу професію, а не піти його шляхом. Чоловік вважає, що так правильно, бо не дарма кажуть, що на силування немає милування.

— Я хочу звернутися до всіх присутніх і поділитися нашим сімейним досвідом: якщо ви дитину десь всунули і їй цього не хочеться, не насилуйте її, — каже Едуард Боровський. — Дитина повинна сама себе знайти. Тому що в житті треба правильно зробити три речі: по-перше, треба знайти людину, з якою тобі комфортно жити, по-друге, знайти роботу, яка тобі буде давати задоволення і, по-третє, мати здоров'я. Тоді ти будеш щасливою людиною. А якщо ви починаєте гнути через коліно, так не буде. Я задоволений тим, що Антон собі поставив цю мету і він її сам досягав. Він знайшов репетиторів, готувався до вступу. Треба було здавати творчий конкурс, щоб туди вступити. Коли Антон здав цей творчий конкурс, там було тільки два таких, як він, з таким балом.

Познайомитися з творчістю Антона прийшли Ігор Гасюк, який займається фотографією, та Володимир Жваколюк, професійний фотограф.

— Ти молодець, — каже Ігор Гасюк. — Хотілося б підтримати таку молодь, як ти, які можуть свої аматорські здібності реалізувати і на професійній основі показати публіці. Ми дякуємо, що такі люди є. Розвивайся. 

Залишилася під враженням і Людмила Кирилюк, оператор. Дівчина — випускниця того ж університету, де зараз навчається Антон. Каже — її вразила в саме серце не одна світлина молодого фотографа.

«Ти — талант»

Привітати Антона Черняка з першою персональною виставкою у рідному місті завітали міський голова Тетяна Єрмолаєва та начальниця відділу культури Світлана Рибінська.

— Кожна робота привертає увагу, але не тому, що вони просто красиві і зі змістом, — каже Рибінська. — Фотохудожник, який їх виконав — це митець з першого погляду. Зі слів, які він говорив, одразу видно, що це надзвичайно талановита людина і кожен з нас у цій залі скаже, що напевно через деякі роки ми будемо з великою гордістю казати, що ця людина з нашого міста, що ми бачили одні з перших виставок, але це вже шедевр, який знають набагато ширше, ніж в Україні.

— Ти талант, такими народжуються, — каже Тетяна Єрмолаєва. — Бачити так кольори, тіні, ракурси — цьому неможливо навчитися. Можна технічно навчитися, як зловити кадр, як побачити, але моменти бачать тільки одиниці. Бажаю тобі, щоб ти не згубив свій момент. Займайся тим, без чого не можеш жити. Тебе чекають найкращі виставки світу.

Святкову атмосферу на відкритті створили викладач музичної школи Яна Андрійчук і її випускниця Ліза Раєнко. Дівчата заспівали дві пісні. 

Побачити світлини Антона Черняка можете і ви. Виставка «Дім. Земля. Рідний край» діятиме до 6 серпня у Музеї історії міста. Вхід вільний. Музей працює у будні з 9 до 18 години. Розташований за адресою вулиця Грушевського, 15 (недалеко від Центру дитячої та юнацької творчості і мазагина «Кут»).

 

Читайте також:

Роботи майстринь з Козятинщини представили на виставці декоративно-ужиткового мистецтва

«Вони — маленькі обереги». Наталія Мельничук шиє текстильні ляльки

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.