«Коля приніс мені поранених, а сам з іншим взводним пішов на ворожі позиції»

• Вже чотири роки мама Миколи Лисого Люба і тато Героя Володимир живуть памяттю про сина. Загинув він 7-го вересня 2022 року біля населеного пункту Благодатне. 30 жовтня 2022 року його провели в останню дорогу. В обидві ці дати до батьків загиблого воїна приїздять чи телефонують побратими. Батьки кажуть, що так буде і цього року. Вже зателефонувала бойовий медик Миколи, Людмила

У понеділок 7 вересня 2026 року минув четвертий рік від того страшного дня, коли зупинилося серце нашого земляка Миколи Володимировича Лисого.

Той величний подвиг мужнього воїна, вірного Сина України з російським окупантом не зітреться часом. Його ім’я навіки закарбоване в історії нашої визвольної війни за незалежність України.

Микола Лисий народився 14 грудня 1984 року. У 2001 році закінчив Пиковецьку школу. Після школи з честю відслужив строкову службу у лавах ЗСУ. Працював у структурі охорони, а пізніше — в будівельних компаніях. У 2013 році у нього народився син Дмитро.

З січня 2019 року Микола підписав контракт і служив у лавах ЗСУ у зоні проведення АТО/ ООС. З початком повномасштабного російського вторгнення брав участь у боях за Миколаївську та Херсонську області у складі 28-ої бригади.

7 вересня 2022 року у ході виконання бойового завдання в районі н.п. Благодатне Херсонської області в результаті авіаційного удару ворога командир бойової машини, сержант Микола Лисий загинув. З тої пори родина живе між власним будинком і місцем вічного спочинку сина. 

6 вересня 2026 року на четверту річницю загибелі воїна на Алеї Слави села Пиковець пройшов мітинг пам'яті Героя.

На мітингу священник Православної церкви України отець Василь відслужив панахиду, освятив пам'ятник Героя, та духовно підтримав родину.

Присутні поклали квіти до пам'ятника воїна та до пам'ятної дошки у місцевій гімназії.

Як загинув відважний воїн Микола Лисий нам розповіла його бойовий побратим, медик передового медичного пункту Людмила. Познайомилися вони у Мар'їнці у 2020 році і з тої пори весь час служили разом. 

— Того трагічного дня, 7 вересня, нас зібрало командування і дало наказ з наших позицій йти в сторону Мирного. Ще ми не закріпилися на нових позиціях, як ворог почав нас обстрілювати. Під час масованого ворожого обстрілу ми намагалися укритися між хатами та вже були перші поранені. Знайшли хату і перебралися у неї, Коля був поруч. Потім в двір будинку, де ми перебували, прилетіло. Для мене хлопці знайшли підвал і Коля мені приніс туди трьох важких поранених. Через ворожий обстріл виникла ситуація, коли нам доводилось з одного підвалу перебиратися в інший і Коля нас переводив і переносив. Нам потрібно було до бази вивезти трьохсотих, а для цього потрібно було знайти техніку. На щастя, за рогом вулиці, за парканом стояла беха. Коля ще з одним воїном розвалили паркан і таки підігнали беху. Забрали своїх трьохсотих і виїхали з Мирного.  Я поїхала з пораненими і була з ними в лісосмузі.

Вже ввечері спілкувалися з Кольою  по телефону і просила щоб він в сторону Благодатного не йшов. Коли ми говорили з ним по телефону, він ніби погодився, та все таки він і Діма з нашого взводу пішли з командиром іншого взводу в сторону Благодатного. Діма і Коля в бою під час авіанальоту загинули. Ми той бій слухали по рації. Дуже гучно кричав взводний, що «допоможіть забрати трьохсотих і маю два 200-х». Там було пекло, не замовкав мінометний вогонь в супроводі з авіаударами. Ми запитали у взводного хто двохсоті? І він сказав: Микола Лисий і Діма «Пес», — розповідала Людмила. Бліндаж, в  якому тримав оборону Микола Лисий, був на лінії, яка розділяє території відповідних адміністративно-територіальних одиниць Мирного і Благодатного. Місцеві знають Миколу Лисого, як захисника Мирного. Таку ж думку має бойовий медик тих подій. Після того, як Коля загинув, Люда, так називає її мама Героя, підтримує постійний зв'язок з обома батьками безстрашного воїна.   

Додайте РІА Козятин до вибраних джерел в Google.