Кладовища Козятинщини вражають своїм безладом
Однією з болючих тем сьогодення є проблема благоустрою кладовища. Закони цвинтарів на покійних не діють, а от на живих людей, які і без того вбиті горем від втрати близької людини, б’ють, як обухом по голові.
На гарячу лінію “RIA-Козятин” звертаються люди, які збентежені ситуацією на кладовищах.
Вночі кладовище в місті не охороняється!
Так, на цвинтарі “Кере-кеша”, що по Білоцерківській трасі, з могил крадуть квіти. Жорстоко видирають з корінням.
— Могилці вже більше двадцяти років і такого ще не було, — плачучи розповідає пані Ольга. — Нелюди, по-іншому їх назвати не можна, повиривали всі квіти. Вони були багаторічними… Понівечили могилку. Навіть уявити не можу, куди їх можна використати. Додому з кладовища нести не можна. Це великий гріх.
Такі випадки, як у пані Ольги, на жаль, не поодинокі. Причому крадуть не тільки рослини, а й огорожі.
Чому така сиутація? Адже на кладовищі є людина, яка відповідає за охорону цвинтаря.
Директор міського кладовища Павло Занюк так прокоментував ситуацію:
— Мене, як директора, це дуже хвилює. Крадіжка з могилки — перш за все неповага до людей... У нас є охорона. Але вона працює тільки в денний час. Вночі ж кладовище не охороняється. Це нереально. Адже обійти його все — неможливо, тому що довжина цвинтаря вздовж траси більше п’ятиста метрів. Тут проблема ще й в іншому. Коли крадуть огорожі, злодіїв виявити легше. Видно сам факт. Що стосується квітів, то тут важче. Адже довести, що та чи інша особа краде квіти. А може вона поле могилку, чи пересаджує рослини? Подібні випадки вже були і ми підходили, запитували. Але я повторюся — виявити крадіжку квітів — нереально.
Під гнітом чужоземця
В селі Козятині ж проблема зовсім в іншому. Люди кажуть, що кладовище знаходиться вже кілька років в оренді чужоземного підприємця. Вірменський власник Оганез Верданович загосподарював на славу. За словами мешканців села, він почав “здирати” з людей захмарні гроші… Приміром, щоб викопати яму покійнику, тут на руки беруть близько півтисячі.
— Стосовно ситуації на нашому кладовищі обурена вся сілька громада, — говорить газеті Олена Волинець. — Але всі бояться нашу голову сільради.
Пані Олена розповіла про те, як вона допомогала в похованні свого сусіда. Коли вони приїхали на кладовище, щоб домовитися за яму, застали там два працівника. Запитали чи можна це зробити сьогодні. Це було близько п’ятої вечора.
— Один відмовився, інший дав згоду, — продовжує Олена Василівна. — Адже всі знають, що власник цвинатря ображає та залякує своїх підопічних. Поки ми домовлялися, вірмен вже був на кладовищі. Він відізвав нас до своєї машини. Шкода, що я не взяла квитанцію, яку він мені пропонував. Та здається мені, що там було написана на сто п’ятдесят гривень. А він нам загнув на триста гривень більше. Це така такса? Та я рубля не дам… Сто п’ятдесят він віддає хлопцям за роботу, а триста куди? Чи вони оприходуються по сільраді, чи куди вони діваться? Невідомо...
За словами, Олени Волинець, вірменський власник почав грубити. Почав розказувати, що багато витрачає на утримання кладовища. Зачепив і болючу тему АТО. Мовляв, що за місце для поховання учасникам бойових дій він заплатив тисячу гривень. Кричав, що скільки ще він може роздавати землю безкоштовно.
— В мене з родини троє чоловік в АТО, — не може стримати емоцій пані Олена. — Син знаходиться в госпіталі, нещодавно нагордили за взірцеву службув бойових діях, а він таке говорить? Соромно...
Після непорозуміннь та суперечок пані Олена таки настояла на своєму. Заплатили за яму сто п’ятдесят гривень. За її словами, коли вона переповіла про те, що сталося, своїм односельцям, всі одностайно вирішили “піднятись”. Мовляв, будуть робити схід села.
Голова села Тетяна Катерезюк зауваження щодо оренди кладовища та здирництва відхилила.
— Як ви собі уявляєте — кладовище в оренді? — запитала Тетяна Миколаївна. — Такого бути не може. Складено договір про те, що Оганез Верданович буде його доглядати. Що стосується вартості викопання ями, то чотириста п’ятдесят гривень — це державна ціна.
Журналісти “RIA-Козятин” провели власне розслідування щодо цін на інших цвинтарях. Так, на міському кладовищі ціна за викопання ями, її засипання та облагородження також коштує чотириста п’ятдесят гривень. Директор Павло Занюк каже: “Таку суму встановила міська рада”.
У Вернигородку, наприклад, все зовсім по-іншому. Встановленої такси немає. Голова сільської ради Володимир Гуп’як розповів газеті, що якщо людина помирає, то родичі самі домовляються з копачами. Тобто, це може бути як безкоштовно, так і за гроші. Розмір вдячності не визначений.
В Глухівцях повні хащі
Напружена ситуація на кладовищі і в Глухівцях. Там люди обурені тим, що його “директор”, пан Павло, не доглядає за ним. Не обкошує та не розчищає від сміття. Ніякого облагородження не відбувається
— Він нічого не робить, — розповіла газеті пані Тамара. — Кладовище заросло, неначе ліс. Могилки, стежки — одні хащі. А гроші бере добрі. Щомісяця отримує ставку…
А минулого тижня на цвинтарі повиривали туї.
Як хочеться, щоб представники влади та пересічні громадяни, кого це стосується, не забували, що цви́нтар, кладови́ще — це місце спочинку, місце, в якому хоронять тіла і залишки померлих людей, проводять церемонію, ритуали поховання, спомини померлих. Такі місця можна порівнятии зі святинею. Тому давайте будемо відноситись до цвинтарів з повагою.
Анастасія КВІТКА
Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.
