Катерину Кіндратівну вітали цілий день. Їй виповнилося 95

• Народилася Катерина Лисюк в далекому 1929-у в селі Сушки у родині Сорок, що на Житомирщині. 
• Пережила два голодомори. 12-річною з сестрою допомагала партизанам. Працювала на різних роботах. В останні роки своєї трудової діяльності була вихователем дитячого садочка № 1.
• Знається на цілющих травах і готує смачні голубці 

Минулої середи, 17 квітня, у будинку Катерини Лисюк було багатолюдно. З самого ранку іменинницю привітали міська рада, рада ветеранів і колеги з роботи. Бажали їй мирного неба, бравого настрою, міцного здоров’я і бути молодою душею.

Трохи пізніше ювілярка отримала привітання від сина Василя з невісткою, онуків, правнучки Саши, племінниці Лариси, яка приїхала з Києва. Ми попросили її щоб розповіла про життєвий шлях ювілярк.

— Коли почалася війна, тітці Каті, яку я вважаю другою своєю матір’ю, було 12 років. В їхній сім’ї було восьмеро дітей. Їхні батьки Уляна Юхимівна і Кіндрат Якович привчили дітей до чесної праці і справедливості. Під час війни тітка з сестрою були зв’язківцями між підпіллям і партизанами. Чим могли, допомагали партизанам.

Коли стала дорослою, доля завела її у Козятин, де вийшла заміж за коханого хлопця Миколу Лисюка, який мав фах будівельника. Через рік в подружжя народився синочок Василь. Подружжя звило тимчасове гніздечко, німецькі гаражі переобладнали під хатинку. Так в ній й живе сьогоднішня іменинниця й досі. Її син Василь — ліквідатор І категорії на Чорнобильській АЕС. Його дружина 40 років пропрацювала на залізниці. 

В роду всі працьовиті, жили і живуть за рахунок того, що заробляли власною працею, — продовжує племінниця ювілярки, —Коли почалося широкомасштабне російське вторгнення, тітка багато молиться. Щонайменше по чотири години на день за наших солдатів і за нашу Україну читає псалми.

— А як у Катерини Кіндратівни із здоров’ям?

— Вона своїм здоров’ям вміє керувати. У неї була бабуся травниця, коли був голод і важко було, коли вимерали цілими селами, у нашої бабусі всі вижили. Мабуть рецепти потрібних трав нашій іменинниці генами перейшли. Дар лікувати себе травами у неї є. Після кожної серйозної хвороби вона себе витягує. В комплексі з травами робить масаж і фізичні вправи. Не просто так люди довго живуть, — каже Лариса, — Вона через несправедливість іноді емоційна, але ні на кого зла не тримає. Так і дає Господь здоров’я таким людям, що мають.життя при повному розумі. Виписує чотири газети, читає їх, цікавиться, що робиться в Козятині і що робиться в Україні.

Пані Катерина не тільки намагається бути в курсі всіх подій, вона ще й гарно виглядає, активна та життєлюбна. Щиро радіє привітанням та подарункам.

 — Ой, а скільки мене по телефону вітали! І наші, місцеві, і з України, і з Ізраїля. Тільки найбільша радість для мене, що мене правнучка Сашенька привітала. Вона тільки у першому класі, а як гарно малює! Подарувала мені картину власної роботи і букет квітів, який також сама зробила, — захоплено розповідає ювілярка.

Крім рідних і родичів Катерину Кіндратівну прийшли привітати з Днем народження друг ювілярки — директор музею історії нашого міста Лілія Макаревич.

Прямо з порогу Лілія Павлівна від ювілярки отримала прочуханки:

— Ліля, дощ падає, а ти ходиш без парасольки!

— Так я до вас зі стількома подарунками, що на парасольку у мене рук не вистачило!  Оці квіти нехай вас радують кожен день, якнайдовше. А цей букет квітів — незвичайний. Це ангел охоронець і він хоче вам незвичайне мило подарувати. Спочатку ви будете любуватися його ароматом, а коли парфуми вивітряться, почнете ним вмиватися.

—Ти хочеш в мої роки з мене красуню зробити, — сміється ювілярка.

Катерина Кіндратівна постійно поповнює експонатами фонди музею історії нашого міста, тому директор музею Лілія Макаревич зачитала текст подяки іменинниці від колективу музею історії.

Також Катерину Кіндратівну привітали представники організації «Діти Війни».

Коли рідні, близькі і друзі іменинниці були в зборі, ювілярка всіх запросила до столу, їй дуже хотілося щоб всі смакували голубцями, які вона сама готувала.

Першою з вітальним словом за святковим столом звернулася племінниця Лариса.

— Я з самого дитинства називаю нашу іменинниця мамою. Тому що ця жінка врятувала моє життя. 95 років — це вік мудрості, хоча розуміємо, що не кожна людина доживає до такого віку при здоровому глузді і в душевній рівновазі. Це дуже велика рідкість. Хочу сказати, що ти, мамо, берегиня нашого роду. Ти прожила найдовше життя, то ти по суті коріння нашого роду. Подорожуючи зараз Україною, у мене виникає питання: завдяки чому наша Україна взагалі вижила в складні для неї періоди? Я в багатьох місцях була і слухала історії, які не переписуються кожні 10 років. В України були періоди, що взагалі пустка була і Україна знову відроджувалася. І якщо дати відповідь на питання за рахунок чого Україна виживала, то завдяки таким людям як ти, як українці,.які мають любов до землі, і якоїсь неймовірної енергії. Такої енергії, як в українців, ніде у світі немає. На жаль, Україна стала донором цієї енергії для Європи, яка згинається. Але не всі виїдуть, хтось залишиться і Україна відродиться завдяки таким людям, як ти. Я хочу тобі подякувати, що ти така є і побажати, щоб ми зустріли перемогу, щоб Україна розквітала, а разом з нею і ми.

За споминами ювілярки і привітаннями на її адресу підійшла черга до тих знаменитих голубців, які готувала іменинниця.

Голубці і справді ювілярці вдалися. Та найбільшою її радістю було, що вітати її прийшли так багато і дорогих для неї людей. Приємні і заслужені слова придали стільки сил іменинниці, що вона всі свічки на торті задула з першого разу. Тож побажаємо їй духовних і життєвих сил на все подальше життя.

 

 

 

 

 

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.