Історії, що вражають: як козятинчани рятували земляків

Будь-яка хвороба не є вироком, якщо вірити у щасливе майбутнє та мати підтримку небайдужих людей. Саме так проявили себе козятинчани в благодійних, добрих справах, де на кону стоїть життя. Розповідаємо, як юні мешканці нашого міста, з вашою допомогою долали  та ще досі долають життєві перешкоди, пов'язані з найдорожчим — своїм здоров’ям.

Оля одужала

Історія родини Бальшанек зачепила чи не кожного, хто її читав. Наприкінці березня, діагноз старшої донечки Олі шокував її рідних— ангіовенозна мальформація головного мозку (гематома). Але в такий нелегкий для всіх час, люди згуртувалися. За два дні назбирали гроші на лікування. А це 200 тисяч гривень. Саме така сума стала ціною життя юної козятинчанки.

Нагадаємо, уже семикласниця першої школи Оля Бальшанек, раптово відчула головні болі. Рідні одразу кинулися до лікарів. Дитина була госпіталізована у Вінницьку обласну дитячу лікарню з діагнозом гематома головного мозку. Та обласні спеціалісти перенаправили її до столичних. Каретою швидкої допомоги її транспортували в Київський інститут нейрохірургії. Першого квітня Олю успішно прооперували. Дитина знаходилася вдома на реабілітації під наглядом невролога та сімейного лікаря. Тренували мовлення, приймали ліки, вчились писати. Як зі здоров'ям у дівчини зараз?

Ми поспілкувались з Олиним батьком Олексієм. Він поділився з нами приємними новинами

— Донечка почуває себе добре, — каже Олексій. — Після операції були в обласних лікарів. Потім поїхали на планове обстеження до професора, який робив Олі операції, з інституту нейрохірургії. І він сам здивувався і не повірив результатам —  все гарно загоїлось. Реабілітація пройшла успішна. Оля ходить до школи. Вчителі відразу її не так не навантажували, а зараз вона як всі. Ми щиро всім дякуємо — якби не допомога людей, то не знаю, щоб ми робили і що б було.

Хвороба Емілії не відступила

На початку січня родина Полончуків отримала запрошення на лікування в клініці відомого професора Френсіса Мюньє. Для маленької Емілії це було спасінням. Адже українські лікарі у боротьбі з діагнозом дівчинки, щоб зберегти очко, безсилі. Нагадаємо, в Емілії — ретинобластома ( рак сітківки ока). Рідні оголосили збір коштів і козятинчани зробили неможливе — за три дні перерахували півмільйона гривень.

Завдяки неймовірній підтримці небайждужих людей у маленької козятинчанки Емілії Полончук з’явився шанс вижити та відновити зір. Перший депозит миттєво перевели на рахунок швейцарської клініки. Емілія успішно розпочала лікування.  Кожні чотири тижні їй робили кріо хімію. Хвороба наче відступила, але ненадовго.

— На жаль, Емілія не вилікувалась, лікування продовжується. З Нового року нам знову виставили рахунок — 40 тисяч франків. А це більше мільйона гривень, — розповідає газеті тітка Емілії Анастасія. — Ми зробили чотири кріо хімій. Кожного місяця їй роблять уколи, заморожування плюс випалювання лазером. Був час коли Емілія увійшла у ремісію, а через півтора місяці, коли вони через карантин не полетіли у клініку, все відновилося, стався рецедив. Очко так і не бачить, зір не відновився. Єдиний позитивний результат, що його зберегли. Вірогідності, що вона зможе на нього бачити, ніхто не знає. 

За словами Анастасії, 15 січня 2021 року запланований виліт. Для того, щоб лікування продовжилось, на рахунок клініки потрібно перевести кошти. Каже, що пару місяців тому на допомогу відгукнувся благодійний німецький фонд «Kinder». Родина Полончуків звертається до вісх небайдужих краян підтримати їх. Дорога кожна гривня!

Реквізити:

ПриватБанк 4149 4991 3133 9531 - Полончук Аліна (мама) — телефон 0935871380 5168 7573 4415 9571 - Полончук Ярослав (батько) — телефон 0632586410

Мілана і досі бореться

Вже два роки маленька козятинчанка Мілана Монастирська бореться з важкою хворобою. В однорічному віці їй діагностували нейробластому 4 стадії — важка форма раку, злоякісна пухлина, яка вражає нервову систему. 

Важке та довготривале лікування і в українських клініках, і в закордонних хворобу не подолало. Разом з родиною Міланка і досі бореться.

— Зараз внучка знаходиться вдома, в задовільному стані, — розповідає бабуся Мілани Лариса Монастирська. — Чекаємо на запрошення з клініки на операцію очка. Також ще має бути в Петербурзі консиліум лікарів, щоб знати, що нам робити далі. Збору коштів поки немає, як тільки нам дадуть нові реквізити, тоді і рохпочнемо

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.