«Хочу розширити посадки під картоплю та створити городню бригаду»

• Вранці 15 серпня у нас було в планах провідати лелек погорільців, яких прихистили люди, коли блискавка влучила в їхнє кубло. Однак по дорозі ми помітили людей, які трудилися на картопляному полі.
• А щоб хтось зараз з аграріїв вирощував картоплю — це велика рідкість. Цікавість перемогла і ми зупинилися

Люди, які працювали у полі виявилися нашими знайомими по тогорічному збору врожаю. Це була перша наша зустріч на полі без рейдерів, людей які боронили свій врожай та поліції. Тож, підійшовши до працівників з іронією, запитали: «Без рейдерів не цікаво врожай збирати?». У відповідь — усмішки.

За давнім українським звичаєм з тими, хто працює на полі, вітаються словами «Бог на поміч». Ми звичай не порушили.

— Бог допоможе і вас запрошуємо, — каже одна з жінок, яка вже наповнила відра картоплею і йшла їх висипати в мішок. Запитуємо у неї: «Це поле Сергія?»

 — Наше, — каже жінка. 

Чоловік, який також прийшов висипати з відер картоплю, вніс ясність, хто садив картоплю.

— Так, це мій тезка пробну ділянку картоплі посадив. Вони з Віталієм поїхали по воду. Сонце вже добре припікає, тому води хочеться, — каже чоловік. Ми ж цікавимося, який врожай? 

— Як сказати, картоплин гігантів немає, але бараболя рясна в корчах. Цього сезону врожай непоганий, — каже пан Сергій.

Щоб поговорити з працівниками картопляного лану і не відривати їх від роботи ми знайшли й собі заняття — тримати мішка під час висипання бульби. Поки жінки з чоловіками висипають картоплю, то й знаходиться час для спілкування.

Десь за пів години роботи ми взнали, які смакові якості має «Рів’єра», як доглядати, за сортом «Арізона», і як відрізнити червоношкірий «Есмі» від інших сортів червоного кольору. Поки селяни працювали, а ми знайомились з сортами картоплі — приїхав директор «Махаринецького Агро» Сергій Бенедичук. 

Запитали у фермера, чому ж він вирішив садити картоплю? 

— Я вам не відкрию Америку, що раніше на Вінниччині майже в кожному селі картоплю садили колгоспи та були городні бригади. Я посадив картоплю на гектарі землі, щоб, зібравши насіння, вже в наступному році мати площу під картоплею три-чотири гектари.

Як ми зрозуміли у вас врожайність в 4 рази вища від посадки?, — цікавимося у чоловіка. 

— Урожай вищий за витрати посадки в разів шість-сім. Ми плануємо зібрати з цього гектара 20 тонн, — розповідає аграрій. — Це з посадкового насіння ми плануємо посадити три-чотири гектари. Маємо створити городню бригаду. Вона повинна в селі бути. Бо яке це село без капусти, моркви, буряка, ранньої редьки, цибулі, огірків та помідор. Буде городня бригада — будуть робочі місця. Село повинне годувати місто. 

Як говорить нам Серій Бенедичук, по сім копійок городини не буде, але дешевшими будуть ціни на ринку, коли у селах будуть створені городні бригади. Якщо на ринку є привізна городина, то її десь вирощують, а наш покупець платить за сам продукт і за доставлення товару. Ми запитали у чоловіка, коли у його планах створити городню бригаду?

— Будувати не розвалювати, — каже пан Сергій. — Це не одним днем роблено, і навіть не сезоном. В городній бригаді повинні працювати люди. Вони повинні отримувати гідну зарплату, враховуючи специфіку польової роботи. Розсаду за щось треба купити. Наступного року у нас вже буде картопля для продажу, будемо знати виторг, і вже від нього будемо відштовхуватися. 

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.