Громада провела в останню дорогу Володимира Грубіка

Загинув захисник України 18 березня під Богданівкою Часів’ярської громади, Бахмутського напрямку при виконанні бойового завдання.  Додому він з поля бою їхав довго. 5 квітня громада провела його з почестями в останню дорогу.

 

Траурний кортеж з тілом воїна проходив за маршрутом: вулиця Героїв Майдану, ЦРЛ, вулиця Куликівського, Довженка, Єдності. Побув Володимир біля будинку, звідки пішов на війну, в колі рідних близьких і друзів зовсім недовго. 

Чин поховання провели благочинний Вінницько-Тульчинської єпархії настоятель храму святого Іллі отець Роман Масира та митрофорний протоієрей храму Покрови пресвятої Богородиці отець Василь Влізло.

Після служби Божої траурна колона перемістилась на площу

Мітинг Реквієм відкрила Начальник відділу культури козятинської міськради Світлана Рибінська.

— Шановні присутні, знову страшне горе сколихнуло нашу громаду. Сьогодні ми зібралися щоб провести в останній путь Героя України Володимира Грубіка. 

Щодня ми платимо високу ціну за те, щоб просто ходити на роботу, випити каву, чи спілкуватися з родиною. Кожен наступний день виборюється дуже важко. Для Володимира омріяний ранок, за який він боровся до останнього подиху, вже не настане.

Далі ведуча мітингу зупинилась на біографії воїна. 

Народився Володимир 23 липня 1980 року у нашому місті. Навчався в ліцеї № 4 та залізничному училищі. Працював на птахокомбінаті.

— На військову службу до лав ЗСУ був призваний 13 січня цього року. 18 березня солдат Грубік Володимир Іванович, старший стрілець 1-го механізованого відділення бойової машини 2-го механізованого взводу 1-ої механізованої роти військової частини А4395, в районі населеного пункту Богданівка загинув, —  сказала ведуча мітингу і запросила до заупокійної молитви отця Романа. 

Після служби Божої священник підійшов до мікрофону

— Ми, дорогі, боремося за незалежність, маємо скорботу, коли переживаємо військові дії. Бачимо те страхіття, що роблять нелюди, які прийшли на нашу землю. Разом з тим мусимо визнати, що саме через війну ми побачили багато правди і істини…  Ми побачили тих, які 24 лютого минулого року сіли у автівки і виїхали за межі нашої держави. Ми побачили й тих, які своїм життям нічого не передбачували, нічого не показували, пішли захищати рідну землю, залишивши своїх рідних та близьких. Самий величний вчинок — це допомогти і захистити свого ближнього, — сказав священник.

Після отця Романа слово мала міський голова Тетяна Єрмолаєва. Вона розповіла з якої причини Володимир так довго їхав з Богданівки додому. Розповіла, як мама Володимира збирала його в дорогу на війну. Він прощаючись з нею сказав: «Мама я повернуся додому Героєм».

Після виступу міського голови з загиблим воїном стали прощатися рідні, близькі, і громада. 

Поховали Володимира Грубіка на Алеї Слави міського кладовища.

 

 

 

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.