Геннадій Панчук: «Окрім досвіду має бути ще й порядність»

 — Ваші друзі про вас говорять як про творчу та креативну людину. Які ваші захоплення?

— Часом друзі краще знають нас, ніж ми себе. Але мені приємно, що саме креатив та творчість бачать в мені. Взагалі, я багато чим захоплююсь. Трошки граю на гітарі та саксофоні, нещодавно брав уроки гри на фортепіано, пишу вірші. Мені подобається займатись творчими справами, я отримую моральне задоволення. Наприклад, прогулюючись по місту, я люблю уявляти різні дизайни, цікаві ландшафти, які можна було б втілити в життя. Ось на цій вулиці я зробив би гарні квітники, в цих місцях я зробив би гарні арт-зони, фото-зони… Творчий процес відбувається постійно.

— Не плануєте видати власну збірку віршів?

— Друзі мені дають такі поради, але про свою особисту збірку віршів поки не думав. В нас є проект під назвою «Шукаю сонця в людях». Ми плануємо надрукувати збірку віршів наших козятинських поетів. Козятинці - дуже творчі. Ми з багатьма познайомились і були вражені талановитістю наших земляків. Творчих задумів багато. Маємо ідею провести фестиваль «Співоча родина», створити арт-майданчик для козятинських музикантів. Навіть придумали робочу назву «квАРТира», щоб все було по-домашньому, без пафосу.

— Ви тривалий час займались дитячим футболом. Команда, якою опікувались, стала чемпіоном Вінницької області. Що для вас футбол, насамперед дитячий?

— Дитячий футбол - це моя релігія. Жартую). Але він займає багато місця у моєму серці. Ці очі, коли дитина отримує першу нагороду, дитячі сльози від поразки, ці емоції дітей, коли після важких тренувань вони досягають мети стати чемпіоном, - це нікого не залишить байдужим. Ідея створення ГО дуже проста. В свій час від команди, в якій тренувався мій син, відмовився тренер, назвавши їх «отработанным материалом». Хлопцям по 12 років. Так співпало, що тренером в ДЮСШ став Павло Луцюк, з яким ми і створили громадську організацію. Багато хто ставився до цього скептично, бо ж футбольний «гуру» назвав їх «отработанным материалом». Але хлопці довели, хто вони є насправді. Було важко, майже все на голому ентузіазмі. Але вони стали срібними призерами Вінницької області, а наступного року і чемпіонами. Кожного з них люблю і поважаю. Вони залишаються моїми на все життя.

— Які цікаві моменти найчастіше згадуєте?

— Розкажу вам одну історію. На початку нашого з хлопцями футбольного шляху, коли ми не могли ще похвалитися перемогами, нас запросили на турнір до Польщі. Проходив він на різдвяні свята. Їхали ми до Кельце цілу ніч, а початок турніру уже вранці, о 9 годині. Провели жеребкування, за результатами якого ми мали грати першими. Ми просили організаторів турніру, щоб дітям дозволили грати останніми, аби у них була можливість хоч трохи відпочити з дороги. Поляки нам відмовили. Наші хлопці так гостро відчули несправедливість, і ці відчуття їх настільки об’єднали, що їх не могла зупинити ні втома, ні жодна інша проблема. Ніхто не хотів йти з поля, хлопці на заміні рвались у гру. І таки здобули перемогу.  Після цієї гри було багато інших, але ця була особливою. На моїх очах відродився дух, народилась команда. Це випробування зробило команду непереможною.

— Ви багато років працювали в податковій інспекції, є фахівцем з фінансових питань. Чи вплинув цей досвід на вашу діяльність як депутата?

— Звичайно допомагає, 20 років роботи не проходять даремно. Але окрім досвіду тут потрібен здоровий глузд. Я завжди казав, що комунальні підприємства мають самі заробляти, отримувати прибутки, а не сидіти на бюджетному фінансуванні, як це було завжди. Наприклад, суперзбиткове КП «Відродження», в яке під час каденції цієї влади влили мільйони гривень без-будь яких планів і розрахунків, а потім збанкрутували.  Ось ми маємо підприємство, засновником якого є міська рада, на ньому працює більше ста людей. Але воно знаходиться в кризовому стані. То для виходу з кризи йому потрібно давати замовлення, щоб воно працювало і отримувало прибуток. Натомість замовлення отримують інші підприємства – ті, які належать депутату міської ради. Це ж звичайні кулуарні домовленості. Що тут потрібно? Досвід чи здоровий глузд? На наше запитання, чому угоди по встановленню тротуарної плитки отримує не КП “Відродження”, а підприємства міського депутата, секретар Марченко відповів, що на КП «Відродження» немає таких фахівців. Немає слів. Знайшовся такий фахівець -міський депутат. Є в цьому здоровий глузд? Це один з прикладів неефективної роботи влади. Окрім досвіду, має бути ще й порядність.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.