Федір Андрійчук з Глуховець відзначив 100 літній ювілей

• В суботу, 22 лютого, 100 років з Дня народження, відзначив ветеран Другої Світової війни, учасник бойових дій та шанований житель селища Глухівці — Федір Григорович Андрійчук.

 Ювіляра привітали подарунками селищний голова Олександр Амонс, центр культури та дозвілля Глуховецької селищної ради Марія Кулеша, відділ освіти, культури, молоді і спорту Олена Миклін, меценат Олена Кирилюк, ветеран російсько-української війни Вадим Кирилюк та вокальний ансамбль «Мелодія душі»

У цей святковий день з тортом, святковою листівкою, квітами гості прийшли вітати Федора Григоровича зі сторічним Ювілеєм,

У глухівчан є правило, до всього готуватися завчасно. Щоб знати смаки ветерана війни і праці та, що було на життєвій ниві ювіляра Центр культури та дозвілля відвідали свого земляка раніше.

З біографії довгожителя стало відомо, що народився він 22 лютого 1925 року у Глухівцях і був найстаршим серед інших дітей родини. Коли почалася війна з німцями він пас корів, а коли фашисти зайшли у Глухівці він важко працював на промивці котлів паровозів і терпів знущання від «нової влади». Коли окупантів прогнали 18-ти річним пішов служити до червоної армії. Військовий вишкіл бити німецькі танки проходив у Костромі. Тільки, як треба бити танки не навчали, жили в землянках і працювали голодні на лісоповалі. Через голод який був на лісоповалі вальщики лісу самі просились на фронт. 5-го травня 1944 року Федір Григорович пішов боронити країну на фронт. За 8 місяців служби був артилеристом, зв’язківцем, радистом. Забезпечував зв’язок між передовою та батареєю і за професіоналізм та геройство був нагороджений «Орденом слави» ІІІ ступеня. На початку 1945 року підрозділ Андрійчука приймав участь у Східно — Пруських стратегічних наступальних операціях, де він отримав поранення в ногу. Після кількох операцій, ногу Федору Андрійчуку ампутували. Про перемогу над фашизмом дізнався, коли їхав у поїзді з шпиталю додому. Радості ніякої, більше переживав чи знайдеться для нього кохана і вийде заміж за інваліда. В кінці 1945 року Федір Григорович познайомився з дівчиною Тосею. Федір Андрійчук та Антоніна Яковлева одружились і прожили у шлюбі 66 років і виростили сина. Ветеран війни Федір Андрійчук не тільки був щасливим батьком, а люблячим дідусем для внука та двох правнуків.

Зайшовши до хати до ювіляра з привітанням звернувся селищний голова — Шановний Федір Григорович, від щирого серця від всієї нашої великої громади дозвольте привітати вас, ветерана, переможця, дорогу нам всім людину з таким чудовим днем. Днем народження і такою прекрасною датою 100 років. — Це мудрість це досвід. Це все те, що ви зберегли. Ми вам бажаємо всього самого найкращого. Бажаємо здоров’я, здоров’я і ще раз здоров’я і дуже довгих років життя при гарній фізичній активності, точно такої, яка у вас є та вашою прекрасною посмішкою. Вручив селищний голова імениннику пам’яний знак сторічного ювілею з грошовою винагородою. Від ветерана російсько-української війни ветерану Другої світової подарували святковий торт, та солодощі, які власними руками зробили діти. Музичне вітання від жіночого вокального ансамблю «Мелодія душі» Вернигородоцького будинку культури.

Доля Федора Григоровича була непростою. Він пережив важкі роки Другої світової війни. І навіть тепер, у своїх сто років, йому доводиться бути свідком кривавого та жорстокого вторгнення агресора на нашу землю. З болем у серці Федір Григорович згадує прожите й висловлює надію на мир, бажаючи якнайшвидшої перемоги та спокою для рідної України. Каже і тоді рвалися снаряди, тільки та війна не була такою страшною, як війна з московитами.

Далі ювіляра вітали рідні за святковим столом. Тільки, як у 45-му році, у Федора не було радості перемоги так, як зараз коли російський чобіт топче українську землю.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.