Довгожителька Олена Пролигіна: «За все життя не була в лікарні»

Олена ніколи не дотримувалась дієти і харчується всім, що є

Олена Пролигіна уявити не могла, що перейде столітній рубіж. Сама вона уродженка Хмельницької області. Пережила голодомор та Другу світову війну.  Пригадує, що в страшні 1932-1933 роки батькам пощастило зберегти корову - годувальницю. Таким чином їх родині вдалось врятуватись від голодної смерті. 

– Нелегкою була доля. Під час Великої Вітчизняної війни мама залишилась без батьків. На руках менша сестра, — говорить дочка Лілія Буніц. – Ховалась не раз від німців. Сама вступила у Вінницькій педагогічний інститут. Після закінчення війни одружилась та переїхала у Самгородок. Самі з батьком побудували хатину і виховували двох дітей.
Олена Пролигіна не цуралась жодної роботи. Працювала директором ясел, ланковою на буряках, продавцем в магазині. 

– Відповідально ставилася до будь-якої роботи, — додає дочка довгожительки. – Свого часу ходила пішки в сусіднє село, 8 кілометрів туди і назад. Там працювала продавцем в магазині. Я ніколи не чула від неї скарг і нарікання чи то на життя, чи на владу, чи на долю.

►Вітали довгожительку очільники села, вона єдина найстаріша жителька громади
Бабуся Олена любила вишивати. Ще в свої 80 років управно тримала голку і нитку. Вишивала серветки, скатертини, подушки, килими. Сама малювала узори. Деякі роботи продавала.

– Любить мама порядок та чесність, щоб в хаті завжди було прибрано. Нас вчила – краще промовчати, але не брехати, – розповідає пані Ліля. – Понад 20 років господарює без чоловіка, він помер. Півроку тому зупинилося серце сина. Дуже важко переживала втрату, підірвала здоров'я. Проте вона за все життя жодного разу не лежала в лікарні. Щось болить, просить у мене придбати таблетки, я керуюсь порадами фармацевта. Таким чином самі лікуємось, медичні заклади не відвідуємо. Вона жодного разу за все життя не лежала в лікарні. 

Харчується бабуся овочами з власного городу. До їжі не перебірлива. 

– Їмо те, що є. Город великий. Сад теж є. Пригадую, у 80 років мама ще зі мною картоплю копала, але зараз вона не ходить. Час від часу ми вивозимо її на подвір'я, – каже пані Лілія. – Однак мама має гарну пам'ять, цікавиться політичним життям країни, новини слухає. Полюбляє квіти. Часто перепитує, чи зацвіли троянди, чи інші її улюблениці. Душа радіє, коли бачить квіти. 

Щодо секрету довголіття, дочка довгожительки розмірковує, що це, мабуть, генетично, адже сестрі бабусі Олени 95 років.  

У Олени  Пролигіної двоє внуків, четверо правнуків і один праправнук. У столітній ювілей за святковим столом зібралась вся родина. Довгожителька усміхалась і водночас плакала, що стільки пережила і досі має змогу ще порадіти життям. 

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.