Дитяча молитва

Когось ведуть за руку, когось несуть на руках, а хтось уже впевнено крокує сам. Хтось із дітей несе квіти, хтось зачаровано вдивляється в образи, а хтось тримається за мамусину чи бабусину руку. В храмі свято – сьогодні  Володимирської ікони Божої Матері, свято милості, любові, віри і надії. У цей день вперше відбувається святкова дитяча літургія.

Діти повсюди. Ось вони зібралися біля батюшки, хтось з них вперше прийшов до сповіді, хтось із малечі вперше отримає причастя, а хтось із дітей уже впевнено поводить себе у Храмі і добре відомою стежиною йде сюди не вперше.

У храмі чується чарівний дитячий спів, голоси ніжні, долітає аж під бані церкви і розливається чудовою мелодією. Все затихає.  Чути лише молитву, дитячу молитву. Вони моляться за мир в Україні, моляться за своїх батьків, за тих, хто зараз на Сході боронить їх спокій, моляться за те, щоб вони повернулися живими, моляться, щоб лихо обійшло всі українські домівки, щоб не було більше смертей, і щоб ворог відступив, а ще за маленьких українців, чию долю обпалила війна. Дорослі ледве стримують сльози, спостерігаючи за маленькими прихожанами, як вони малесенькими своїми рученятами запалюють свічку зі словами: за маму, за тата, за мир.

Діти сьогодні у хорі, діти сьогодні за паламаря, діти сьогодні урочисто прибрані, вони сяють від щастя, а з ними радіє весь світ.
Сонце своїми лапатими, золотими променями залило яскравим сяйвом весь Храм, промені відбиваються в золоті образів, яскравих посмішках дітей. Уважно, якось по-дорослому вслухаються малі у слова священика, слухаючи Євангельське слово.
Отець Миколай, молодий священик, але душа його велика і чиста, він трепетно і якось по особливому огортає любов’ю своїх прихожан. Він тішиться, що крепне православна віра, що не перерветься стежина до Храму, що не стихне Божа молитва і спів… А він  і не може стихнути, адже все зігрівається подвійною любов’ю. Любов’ю батька і сина, душі яких поєднані у великій любові до Бога, твердій вірі і великій надії на правду.
Отець Анатолій, настоятель Храму ікони Почаївської ікони Божої Матері, Благочинний Козятинського благочиння не марно живе своє життя; добра, славна родина, діти, онуки і велика Божа справа, якій присвячене усе життя. А батьківське благословення і синові відкрило шлях до Бога, а тому і став Храм – островом правди і надії, добра і любові. А для прихожан оберегом життя.
Цей святковий день видався дуже яскравим і щедрим. Діти підносили молитву до Бога за мир, за любов до ближнього, за непохитну віру, надію, тому якось по особливому урочисто лунали слова священика «Помолимось за Україну, за мир, за воїнів наших, за дітей та за душі павших на полі брані…»

Спостерігаючи за цим святом, за присутніми  у Храмі, слухаючи чарівний благословний спів дитячого хору, яким керувала дванадцятирічна отроковиця Євгенія, в душі воцаряється спокій.
Діти отримали благословення, причастились дарів, відчули силу Божого причастя. Отримали гостинчики і щасливими покидали храм, а дорослі, мами, бабусі благали Господа, аби послав їм славну долю, мир та спокій в державі і сили тим, хто у мирний час на війні, хто не боїться смерті, але прагне миру.
Усі відчули єднання сердець, духовну єдність і укріплення віри.
Хай Бог пошле нашій Україні спокою, миру, процвітання, дуже за це у Великому Храмі молилися маленькі діти – майбутнє країни, а дитяча молитва найяскравіше долинає до Бога і Бог чує її і не залишить нас. А двері нашого Храму відкриті для люблячих і віруючих сердець.

Тетяна ВОГНИК

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.