Чимало хлопців тяг на собі і заставляв побратимів прагнути жити

• Рік тому біля Водяного Донецької області загинув славний син українського народу Андрій Мартенюк.
• У неділю, 19 лютого 2024 року, в річницю пам’яті за ним провели мітинг
• реквієм.Згадати Андрія прийшли рідні, близькі, друзі, однокласники, жителі села та керівництво Глуховецької громади.

Розпочали мітинг пам’яті свого земляка з біографії Героя.

Андрій Юрійович Мартенюк народився 3 жовтня 1984 року в селі Бродецькому. Зростав у сім'ї добрих і працьовитих батьків. Закінчив місцеву школу, а після неї отримав середньо-технічну освіту інженера-будівельника. Потім вступив до Харківського національного університету міського господарства ім. Олексія Миколайовича Бекетова. Працював на ТОВ "ВІЯР". Андрій за станом здоров’я строкову службу в армії не проходив та з перших днів великої війни пішов до центру комплектації та соціальної підтримки у місті Харкові, де йому тричі відмовляли. Спокійно спостерігати за вибухами та втратами української нації не міг. У самий розпал нападів на місто, Андрій ходив пішки на роботу і допомагав у рятуванні залишків обладнання та товару фірми. Декілька разів він потрапляв під прямий обстріл. Трофейні уламки снарядів приносив додому і свято вірив, що він під захистом  Всевишнього, - згадували виступаючі.

У вересні 2022 року Андрія покликали захищати Батьківщину, де він у складі 53 механізованої бригади воював на Донецькому напрямку і фактично був у самому пеклі війни. Обстріли не припинялися ні вдень, ні вночі і майже щоденною була втрата хлопців, з якими Андрій проходив навчання чи виконував завдання.

Чимало хлопців тяг на собі і заставляв побратимів прагнути жити та боротись за життя. Сам говорив, що нічого більше не цінує, крім свого життя та родини. Сам так жив і інших навчав при будь-яких обставинах завжди залишатися людиною. Ніколи не шукав легких шляхів і впевнено йшов вперед, - йшлося у некрологу. Виступаючі наголошували, що Україна втратила Героя, Вітчизна - захисника, батьки - сина, дружина - люблячого та вірного чоловіка, донька - батька,  колеги та друзі - надійного побратима, фірма - знаючого та відповідального співробітника.  

Селищний голова Олександр Амонс, староста села Ігор Ткачук, адміністрація Бродецького ліцею односельчани низько вклонилися батькам захисника України за виховання справжнього чоловіка та Героя.

Такі як Андрій, повинні жити  в наших серцях, в нашій світлій пам'яті вічно. Саме він і такі, як він гинуть за нашу свободу. Вони віддають своє життя щоб ми жили у вільній Україні.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.