80 річному ювіляру дарували квіти, бажали здоров'я та мирного неба над головою

• У понеділок, 14 серпня, відзначив 80-річчя залізничник Олексій Пивовар.
• За святковим столом ювіляра зібралися найрідніші і найближчі: дружина Люба, дочка Ольга з чоловіком Володимиром, голова ради ветеранів вагонного депо Галина Буравська та близькі друзі по роботі Василь Юрій та Олег.

Найперші вітання Олексій Никифорович отримав від своєї дружини пані Любові, вона є  його надійним другом вже майже 60 років. Даючи йому великий букет квітів сказала, що він найкращий чоловік на землі, а вона, дякуючи йому, стала найщасливішою жінкою в світі. Як моряку-підводнику побажала океан здійснених мрій, міцного здоров’я, удачі, успіхів у всьому та мирного неба.  

Ближче до обіду привітала тата-іменинника дочка Ольга з чоловіком. А ще трохи пізніше прийшли привітати іменинника його друзі по роботі.

Після привітань і побажань від душі ми попросили його, щоб він трохи розповів про себе.

Народився іменинник у 1943 році в місті Теплик. Там він здобув повну шкільну освіту. Самостійне життя почав, вступивши до залізничного училища міста Знаменка. Коли здобув професію залізничника, його направили в пункт огляду вагонів рухомого складу містечка Застава, що під Одесою. Звідти його призвали на службу в армію. Міцне здоров’я хлопця дозволило служити йому моряком-підводником в портах базування Чорноморського флоту містах Феодосії та Севастополі.

Під час військової служби у Феодосії познайомився з чарівною дівчиною Любов’ю з Козятина. Вона там проходила робітничу практику. Між матросом-підводником і майбутнім кондитером зав’язалася дружба, яка переросла у взаємне кохання. А за два роки до демобілізації Олексій отримав від Люби довгоочікуване «так».

Від того щасливого шлюбу народилися дочка Ольга, яка працює бухгалтером у нашому депо, та син, який нині працює на іншому континенті. Гріють душу бабусі Люби і дідуся Льоші троє онуків та правнучка.

Після служби в армії іменинник переїхав до коханої дружини у Козятин.

За професією і постійним місцем проживання влаштувався на роботу. Був направлений в пункт огляду вагонів Одеського парку. Згодом за хорошу роботу був призначений старшим по зміні оглядачів вагонів того ж Одеського парку. Потім працював інструктором, начальником пункту технічного огляду вагонів. 

На заслужений відпочинок пішов, будучи на посаді інженера-прийомщика вагонів після деповського ремонту.

За святковим столом близькі і друзі ювіляра бажали йому міцного здоров’я і щоб він залишався таким самим надійним як був і є завше. Згадували минулі часи, скільки було багато роботи в парку ремонту вагонів, коли візки були на ковзаючих підшипниках. Казали, що зараз у пункті огляду ремонту вагонів фізично стало працювати легше та через війну у нас кожне свято буденне. Хочеться вірити, що скоро наші захисники проженуть з нашої землі московитів і знов будем вітати іменинників разом із міською радою та депутатським корпусом. Так хочеться завершення війни і щоб привітання достойних людей проходило в святковій атмосфері.  

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.