60 років вдячної пам’яті

До школи №1 нещодавно завітав її випускник Василь Стадник. Закінчив він її у далекому 1954 році. 
— Школа… Це неповторний світ, в якому в тісному контакті взаємодіють учні, вчителі та батьки, — каже директорка закладу Раїса Юр-Кирилюк. — А що найважливіше для кожного навчального закладу? Звісно, учні. Особливо, коли вони після закінчення школи знову і знову повертаються у рідні стіни. Ми раді зустрічі з ними, тішимося їхніми досягненнями, здобутками... 
Ось яку вітальну листівку залишив після свого приїзду у рідну школу випускник 1954 року, працівник Апарату Верховної Ради України,
заслужений юрист України, кавалер ордена «За заслуги»  I-III ступеня, учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції Василь Іванович Стадник.
“Педагогічному колективу і працівникам комунального навчального закладу «Спеціалізована школа I-III ступенів № 1 ім. Т.Г.Шевченка Козятинської міської ради Вінницької області»
Дорогі друзі! З хвилюючим душевним щемом знову, як і 60 років тому, переступаю поріг рідної школи, яка дала мені путівку в дорослий світ, заклала величезну базу ґрунтовних знань, що дозволили мені впевнено почувати себе у бурхливому морі життя.
За минулі шість десятиріч я все частіше схиляю голову перед пам‘яттю Вчителів, які так старанно, кваліфіковано, не шкодуючи часу та навіть і здоров‘я, займалися нами, допомагали збагатитися інтелектуально і вчили правилам існування у суспільстві.
Ті, тепер уже далекі, десять шкільних років життя кожного з нас – 104 учнів трьох класів «А», «Б», і «В» - збіглися з періодом відновлення з руїн рідних сіл, міст всієї держави. У багатьох з нас кривава війна забрала батьків, зробила їх інвалідами. Тож нам, малечі, доводилося працювати разом з дорослими, переважно жінками, особливо під час літніх канікул. Згодом наше покоління законно стали називати «дітьми війни».
Педагогічний колектив нашої школи відчував на собі таку ж повоєнну скруту. Добре пам‘ятаю, як частенько ми, підлітками, бачили на очах наших вчителів сльози. Вони болісно сприймали і переносили те, що ми були благенько одягнуті, часом голодні. Серед наших наставників теж було чимало учасників та інвалідів війни. І нам, учням, було соромно не вивчити урок чи пустувати. Ми пишалися такими героями, що з честю пройшли крізь вогняне лихоліття, хоч і не здобувши високих державних нагород. Вони терпляче і вміло добивалися, аби ми добре вчилися, прививали навички логічно мислити і виявляти самостійність, що так усім нам стало в нагоді у майбутньому.
У нашій вдячній пам‘яті  назавжди залишились досвідчений організатор навчального процесу директор школи Петро Андрійович Коваль, класний керівник -  наша   друга   мама – Сабіна Борисівна. Таким же турботливим, тактовним був викладач математики Борис Федорович Амігуд. Він чудово знав здібності кожного з нас, індивідуально підтримував тих, хто найбільше тягнувся до знань. Я також відчував його постійну увагу, бо додатково одержував від нього домашні завдання і дуже старався виправдати його довіру. Всі вони належать до героїчних освітянських лав держави, які ніколи не відійдуть у минуле.
Сплили роки. Усі ми за цей час стали архітекторами свого життя і активними учасниками буття суспільства. Обрані різні шляхи – в освіті, сільському господарстві, на транспорті, у медицині, юриспруденції, військовій справі. Безліч нахилів, посад і, відповідно, оцінок – кандидат наук, заслужений в галузі, на виробництві, відзначений державними нагородами тощо. Ми завдячуємо своїми досягненнями у трудовому житті нашим учителям - мудрим наставникам і висококваліфікованим спеціалістам своєї справи.
Ось і сьогодні  комунальний навчальний заклад «Спеціалізована школа  I-III ступенів № 1 ім. Т.Г.Шевченка Козятинської міської ради Вінницької області» - істинний  «храм знань», у якому лишилася частка і моєї душі, - гостинно відкриває свої двері хлопчикам і дівчаткам,  виховуючи у найкращих традиціях вітчизняної педагогіки справжніх патріотів нашої Батьківщини.
Тож, звертаючись до керівників, усіх учителів нашої школи, щиро зичу всій дружній сім’ї, що має великий професійний потенціал, доброго здоров‘я, творчого довголіття, нових звершень і невтомної праці на щедрій освітянській ниві.”
З  глибокою повагою Василь СТАДНИК

Додайте РІА Козятин до вибраних джерел в Google.