На розі вулиць Героїв Майдану і Мічуріна височіє пам’ятник Михайлу Грушевському. Гранітний монумент — творіння рук київського скульптора Валентина Зноба. Це один із 18 пам’ятників, встановлених на честь очільника Центральної ради УНР. Його відкрили у нашому місті 16 років тому. Монумент зображає Грушевського, що присягає на вірність Україні. Одна його рука — на книгах, іншу тримає біля серця.
►Світлина зі сторінки Козятинської міської ради у Фейсбук
Відомий історик і політик народився 29 вересня 1866 року у містечку Холм, нині це Польща. Досить далеко від Козятина. То що ж пов’язує його з нашим містом?
Грушевський має зв’язок не стільки з Козятином, скільки з Сестринівкою, що за 7 кілометрів від нас. У цьому селі народилася його мама — Глафіра Опокова. Це батьківщина його бабусі, Анни Сарчинської, дружини діда Грушевського, Захарія Опокова.
Захарій був шанованою у селі людиною, адже правив у місцевій церкві. Його за життя нагородили двома орденами святої Анни, бронзовим хрестом, орденом святого рівноапостольного князя Володимира. Детальніше про діда Грушевського можна почитати у публікації:
Мешкали дідусь і бабуся Михайла Грушевського у хаті біля церкви. Сьогодні там облаштували музей. Час від часу Грушевський навідувався до Сестринівки до родичів. Про це він писав у своєму щоденнику.
«І коли я все-таки любив Сестринівку незвичайно, страшенно мріяв про неї й линув душею до неї цілими десятиліттями мого життя, то се було тому, що як-не-як се був властиво одинокий пункт, де я міг зв’язуватись з українською стихією, дотикатися до української землі, до її природи, до її культури не вважаючи на всі дефекти тих форм, в котрих виступала ся стихія. Се так, як побожний християнин відчував всю святість церкви й її таїн, не вважаючи на всі дефекти чи навіть негідність тих слуг церкви, що тих таїн йому уділяють», — писав про нашу Сестринівку Михайло Грушевський у своїх «Споминах».
Що стосується Козятина, то тут Грушевський бував лише проїздом. До слова, він вважав, що розвиток нашого міста спричинив занепад малої Батьківщини його матері й бабусі.
«Коли в 1870-х роках в сусіднім Козятині, відділенім від Сестринівки тільки лісом, з’явивсь важний залізничний вузол, він зараз же потягнув до себе сестринівську людність і особливо отсі не дуже прив’язані до ріллі її елементи. Чоловіки потягнули до залізничної служби, пішли в будники, мазчики, робітники, сторожі, кондуктори і т. д.(жінки й діти зайнялись збиранням ягід і грибів, почали пекти хліб, носити молоко і т. д., і в міру того, як Козятин виростав фактично на містечко або місто, Сестринівка набирала характеру підміського. В 1876 р. се було ще в початках, потім, в пізніших роках я бачив сей процес уже в повнім розвитку», — йдеться у «Споминах».
Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.
№ 18 від 2 травня 2024
Читати номер