100 років Валентини Кравчук сповнені світла та любові

Вячеслав Гончарук

Славний ювілей сторіччя відзначила 17 березня жителька села Жежелів, любляча матуся, бабуся, прабабуся та жінка доброї душі Валентина Сергіївна Кравчук.В цей день в будинку ювілярки було урочисто та багатолюдно. З теплими словами та щирими побажаннями її привітали рідні, близькі, сусіди, селищний голова Олександр Амонс, староста Ігор Ткачук та Світлана Слободяник.

Валентина Сергіївна все своє життя працювала фельдшером у фельдшерсько-амбулаторному пункті села Жежелів, опікуючись здоров’ям і медичними проблемами громади. З чоловіком, нині покійним, виховали дві доньки і сина, має п’ять онуків і сім правнуків.

Рідні, близькі, сусіди, керівництво Глуховецької ради та Бродецького старостату вітали зі 100-річчям Валентину Сергіївну з щирого поклону, висловивши захоплення її мудрістю та життєвим шляхом. В цю історичну дату всі бажали їй міцного здоров’я, Божого благословення та затишку в колі родини, дякували за приклад, який вона їм подає.

Крім вітання ювілярці і бурхливих оплесків? живу легенду громади вітали квітами, подарунками, короваєм та зворушливим віршем, який прочитала для Валентини Сергіївни Світлана Слободяник

Сто літ прожити — це не просто,

Це шлях великий і святий…

Це доля, виміряна щиро

Любов’ю, працею й добром людським.

Сьогодні шана Вам і слава,

Уклін низький Вам до землі,

Бо Ви — жива історія наша,

Ви — мудрість часу у житті.

Ваш вік — це гордість і величність,

Це приклад сили для всіх,

Як крізь роки нести гідність

І зберегти душевний сміх.

Нехай Господь дарує сили,

Здоров’я, спокій і тепло,

Щоб кожна мить ще довго гріла,

А серце радісно жило.

Хай буде поруч рідне слово,

І турбота, й щирість без кінця…

Бо сто років — це основа

Великого, світлого життя.

Від рідних ювілярки стало відомо. що Валентина Сергіївна народилася на Уралі в далекому 1926 році. Урал у роки Другої світової війни був гігантським промисловим хабом, куди евакуювали сотні заводів. На Уралі домінувало гасло «Все для фронту, все для перемоги» і кувалася та перемога у надлюдських зусиллях та значними людськими втратами через голод, холод та важку працю жінок і підлітків. Знайшлося заняття і для 15-річної Валентини. Вона поступила у медичну школу, яка прирівнювалась до технікуму. Це був медичний заклад, в якому студентів-медиків готували на фронт.

Випуск новоспечених фельдшерів майже співпав з перемогою радянських військ і замість фронту 19-річна дівчина поза розподілом разом із подругою з Глуховець поїхала в Україну, тоді ще в Комсомольський район, а тепер — центр Махнівської громади. З райцентру її перенаправили в село Перемогу, де крім Перемоги вона обслуговувала ще чотири села.

Таких молодих спеціалістів, як Валентина, по селах було мало. Якось фельдшер з Жежелева вийшла заміж і звільнилася, на її місце призначили Валентину, як не заміжню. Казали: ти молода, енергійна, вправишся. Коли молодому спеціалісту нав’язали ще й Жежелів, вона захотіла звільнитися і повернутися на батьківщину. Її вмовили не їхати, а коли в житті з’явився коханий хлопець, її вже не так тягнуло додому.

У 1950 році Валентина Кравчук стала на весільний рушник. З чоловіком вже нині покійним вони виростили і виховали двох доньок та сина. Великою радістю для Валентини Сергіївни є її пятеро онуків: троє хлопців, двоє дівчат та 7 правнуків.

У внучки ювілярки Марини ми запитали, як у Валентини Сергіївни зі здоров’ям?

— На її вік дуже добре і міцне. Тиск у неї в нормі, ходить на прогулянку з онуками, любить доглядати за наймолодшою внучкою, семимісячною Катрусею, — сказала внучка іменинниці.

До речі, Валентина Сергіївна пішла на заслужений відпочинок у 1986 році через догляд за дитиною. Їй привезли внучку доглядати. Хто допоможе дітям, як не мати? Та й внуків вона любила душею і серцем. Вирішила, що допомагати людям зі здоров’ям вона може не тільки у медпункті, а й вдома і звільнилася з роботи.