Залізничники згадують його добрим словом

• Сьогодні в Україні святкують День залізничника.  В цей день, 4 листопада 1861 року до Львова прибув перший міжнародний пасажирський поїзд на територію сучасної України. Ініціатива змінити дату відзначення професійного свята союзних часів належить залізничникам львівської дороги. У цей день залізничники часто згадують Георгія Кірпу, Міністра транспорту і зв’язку початка 2000-х років

Залізничники, з якими ми спілкувалися, говорять про колишнього генерального директора залізниці тільки добрі слова.

За його керівництва у залізничників значно збільшилася зарплата. В рази вона зросла у залізничників локомотивних бригад. Щорічна відпустка з 15–18 робочих днів збільшилась до календарного місяця.

Вагонний парк за правління попередників Георгія Кірпи переживав глибоку кризу. Купити стільки нових вагонів для Укрзалізниці було непідйомною ношею. Георгій Кірпа прийняв рішення старим плацкартним вагонах на заводах півдня України давати нове дихання, зробивши реставрацію вагонів. Злі язики подейкували, що «з баби дівку не зробиш», як би її не фарбувати. Проте реставровані «дівки» в рухомих складах потягів і нині в строю, тільки іноді вже з протертими велюровими сидіннями.

Тепло за головного залізничника двохтисячних відгукуються пенсіонери-залізничники. За їх словами він знайшов резерв коштів на оздоровлення людей, що перебували на заслуженому відпочинку. Зараз —180 гривень — невелика сума, а тоді то були немалі гроші.

До заслуг Міністра транспорту і зв’язку Георгія Кірпи залізничникі відносять і святкування свого професійного свята — Дня залізничника, проте ця ініціатива належить залізничникам Львівської дороги.

Біографія Георгія Кірпи

Народився Георгій Кірпа в селі Клубівка Ізяславського району на Хмельниччині 20 липня 1946 року. У подружжя Кірп — Софії та Миколая було двоє дітей — Алім та Георгій. Коли Георгію виповнилося три з половиною роки, його батько помер і двоє хлопців було на руках у матері Софії Федорівни. Матері важко було ставити на ноги дітей тож змалку звик до праці і Георгій Кірпа. З екіпедії випливає, що після закінчення школи, у 1964 році він подавав документи до Одеського технологічного інституту, але екзамени свідомо провалив— тому, що вирішив дочекатися свого першого і єдиного кохання — односельчанки Жанни, яка була на рік молодшою від нього. Після невдалого вступу в одеський ВУЗ Георгій Миколайович влаштувався слюсарем на місцевий цукровий завод, де пропрацював рік.

Влітку 1965 року Георгій разом із своєю коханою Жанною відправляються у Харків вступати до Харківського інституту інженерів залізничного транспорту. І обоє вступили до нього. Георгій навчався на факультеті управління процесами перевезень. Пов’язали власні долі вони у 1969 році, під час навчання на четвертому курсі.

У 1970 році Георгій Миколайович Кірпа закінчує навчання із відзнакою і отримує скерування на роботу на станцію Чоп Львівської залізниці.

На Закарпатті, Георгій Кірпа працює черговим по станції Чоп. На посаді чергового по станції Чоп Георгій Миколайович пропрацював лише 3 місяці. В листопаді 1970 року його призвали на строкову службу до радянської армії.

В грудні 1971 року, після завершення служби у війську, Георгій Кірпа повертається на роботу на станцію Чоп Львівської залізниці. Він отримує спочатку посаду інженера, а уже в березні 1972 року, у 26 років, стає головним інженером станції Чоп. У листопаді 1972 року Кірпа уже начальник станції Чоп. А далі стрімкий кар’єрний ріст.

1977–1978 рр.—Начальник відділу перевезень.

1978–1979 рр. —заступник начальника Ужгородської дільниці Львівської залізниці.

1979–1982 рр. —начальник Рівненської ділянки Львівської залізниці.

1982–1985 р.р. —начальник Ужгородської дільниці.

1985–2000 рр.— перший заступник начальника, а потім начальник Львівської залізниці.

2000–2001 рр. —перший заступник міністра — генеральний директор Державної

адміністрації залізничного транспорту України Міністерства транспорту України.

2001–2002 рр.— генеральний директор Державної адміністрації залізничного

транспорту України.

2002–2004 рр. — міністр транспорту України, генеральний директор Укрзалізниці.

З липня по грудень 2004 р.— міністр транспорту та зв’язку України, генеральний директор Державної адміністрації залізничного транспорту України Укрзалізниця.

.