Визволення Козятина це— історія, яку не можна забути.

• У п’ятницю, 26 грудня, керівництво Козятинської міської ради спільно з ветеранськими організаціями вшанували пам’ять та поклали квіти до пам’ятних знаків героїв російсько-української війни та воїнів визволителів міста Козятин від німецьких загарбників, яке ми відзначаємо 28 грудня.

Біля приміщення міської ради зібралися представники міської ради, ветеранські організації козятинської громади. Депутатський корпус був представлений помічником народного депутата Петра Юрчишина, Миколою Максимчуком. За традицією почали вшановувати і покладати квіти біля пам’ятника полеглих підпільників антифашистського руху Івана Сєрбіна та Михайла Кондрацького.

Біля Алеї Слави загиблим Героям у війні з московитами учасники памятного заходу поклавши, квіти та віддали шану Героям хвилиною мовчання.

Слідуючим місцем зупинки ветеранів був пам’ятний знак «танк»

Козятинський танк не є історією тих подій, але він є історією героїв танкістів, які брали участь у визволенні Козятина.

Звільнення Козятина від нацистських загарбників за історичними документами відбулося 28 грудня 1943 року. Це сталося під час Житомирсько-Бердичівської наступальної операції 1-м Українським фронтом Червоної армії.

та рішучим діям 69-го танкового полку Івана Бойка: «Перші ж постріли та надзвичайної сили вибух вагону з амоналом» викликали в німців страшенну паніку. За розповідями свідків тих подій, яких вже немає в день Різдва вони бачили групу людей в білому одязі, які повзли полем в сторону залізничних колій. Потім на колії в районі 1011 кілометра виїхав одиночний танк і зробив постріл по вагонах з вибухівкою. Фашисти, за словами свідків думали, що вони потрапили під обстріл «катюши». Кидали на вулицях свою бойову техніку і в більшості випадків очманілі окупанти спасалися втечею.

Коли точно Козятин було звільнено від німецьких окупантів інформація різниться. За історичними даними Житомирсько- Бердичівська наступальна операція почалася 24 грудня 1943 року, а завершилась 14 січня 1944 року. Козятин звільнили 28 грудня Та були свідки, які не могли пригадати точної дати повного визволення. За те вони пам’ятали і стверджували, що в районі «асфальту», так раніше називали район вулиці Білоцерківської, в будівлі школи засіли німці. Вибили червона армія есесівців із приміщень важкою артилерією, зрівняли приміщення школи з землею разом з гітлерівцями. День, коли це сталось, на їх думку, і було днем повного визволення Козятина від німецьких окупантів. Біля пам’ятника танкіста Бойка також поклали квіти.

При звільненні Козятина у кровопролитних боях загинуло щонайменше 819 воїнів-визволителів. Це воїни, чиї імена викарбувані на плитах братської могили загиблих воїнів другої світової війни. Ще 56 бійців померли від отриманих ран пізніше у військовому госпіталі колишнього м’ясо-молочного технікуму, а потім тубдиспансера. Були втрати серед місцевого населення— українців, євреїв, полонених тільки точну їх кількість встановити складно, адже цифри про втрати місцевого населення суттєво відрізняються у джерелах інформації. До пам’ятника загиблим воїнам поклали квіти, а всіх жертв фашизму помянули хвилиною мовчання.

Історію про визволення Козятина згадали. Жертв війни пом’янули. Тільки шкода, що у нас немає пам’ятника героям розвідникам, які за розповідями свідків тих подій врятували наше місто від масштабних руйнувань. Адже гітлерівці на залізничних коліях тримали три вагони з амоналом саме для того, щоб Козятинський залізничний вузол висадити в повітря.