«Ми беремося за те, чого у даний час не слід робити»

У середу, 15 травня, Рада ветеранів нашого міста зібралася на своє позачергове засідання. Однією з причин термінового збору було обговорення проблеми пам'ятників воїнам Другої світової війни. 

У нашій газеті (№ 20 за 16 травня) вийшла стаття «Танки, пушки, Альоші з автоматами — це все про агресію». У ній йшлося, що у Козятинській громаді збираються модернізувати монументи, які вшановують пам’ять військових, що загинули у боротьбі з нацизмом у 1941-45 роках. Очільниця відділу культури міської ради Світлана Рибінська розповіла журналісту, що деякі пам’ятники доведеться знести, бо вони зовсім зносилися і фізично, і морально. Є такі, які  можна відремонтувати. Світлана Рибінська зауважила, що у кожному населеному пункті, де буде знесено пам’ятник, обов’язково буде встановлений новий. Провести модернізацію монументів планували ще минулого року. Однак рухатися у цьому напрямку не починали, тому що необхідне було рішення сесії. Цьогоріч депутати міської ради виділили кошти у сумі 200 тисяч гривень. Почнуть із пам’ятників, які розташовані у селах громади. У відділі культури припускають, що роботи продовжаться і наступного року.

Голова Ради ветеранів запитав у кожного з членів президії, що вони думають з приводу демонтажу пам’ятників. Двоє членів президії висловились, що Світлана Рибінська відстоює позицію влади і діє за її вказівкою. Решта членів президії підтримують позицію, яку озвучив історик та заступник голови Ради ветеранів Микола Купчик.

— Те, що хоче зробити наша культура — це програма «Інституту вивчення війни». У них позиція така: це пам’ятайте, а це нам не треба… Є затверджений сесією міської ради перелік пам’яток історії культури. У цьому переліку всі ці пам’ятки знаходяться. Вони зберігаються законами держави і органами місцевого самоврядування. Що повинна була зробити міська влада і в тому числі відділ культури? Вони перед цими державними святами повинні були об’їхати ці пам’ятники, подивитися, провести виконком за участю всіх старост сіл громади і підказати, де треба пам’ятник відремонтувати, де обкосити, робити те, що робиться завжди. Раніше в кожному селі була сільська рада тепер там староста, він безпорадний і нічого не може зробити, і вони покладаються на міську раду, на відділ культури. З цього задуманого вони нічого не зроблять, тому що це величезні фінансові вкладення. Ми ж пам’ятаємо, скільки пішло, щоб виготовити пам’ятник на ПРБ, Грушевському чи Бойку. Це солідні кошти. Де зараз ці гроші, йде війна? Купа проблем по благоустрою міста, водопровід, дороги — це все треба вирішувати. А ми беремося за те, чого у даний час не слід робити. Там дійсно є розумні думки, що коли розвалилося, то його треба впорядкувати. Але це боротьба не стільки з пам’ятниками, як зі своєю безпорадністю. Це якраз обов’язок відділу культури дбати за ці пам’ятки і не допускати, щоб вони розвалювалися і дійшли до такого стану. Вже коли дійшли до такого стану, що його не можна зберегти, то треба думати розумно і комісійно, правильно, а не наскоком, — сказав Микола Купчик.