Відома козятинська вишивальниця показала автентичні рушники

Олена Удвуд

Антоніна Головненко (ліворуч) та Ольга Дітріх

Напередодні Дня незалежності у Міському будинку культури відкрили виставку Антоніни Головненко, майстрині вишивання.
В експозиції — сімнадцять рушників з орнаментом різних регіонів.
Усі вишиті за старовинними схемами, деяким орнаментам — декілька століть

Антоніна Головненко — знана у нашому місті вишивальниця. Вона народилася у місті Стародуб, що на Брянщині і в шістдесятих роках разом із сім’єю переїхала до Козятина. Навчалася у школі №2 та №4. Згодом життєва стежка привела її до столиці, де влаштувалася працювати в школі. Саме там вона почала захоплюватися вишиванням.

— Вишивати я почала двадцять років тому, — розповідає Антоніна. — Колеги вишивали і я потроху з ними почала. А потім побачила у нас на День вишиванки дуже гарні рушники і це мене захопило.

Як розповідає Антоніна, вишивка створюється у три етапи. Спочатку в думках, потім — на напері і лише після цього — на полотні. Любов до вишивання майстрині передалася по роду, адже її тітонька та бабуся також були вправними у цій справі. Починала Антоніна з бісеру, згодом стала вишивати рушники.

Відео дня

Козятинчани бачили не одну роботу майстрині, адже у нашому місті неодноразово влаштовували персональні виставки Антоніни Головненко. Цього разу майстриня знову поділилася своїм творчим доробком із мешканцями громади. У четвер, 22 серпня у Міському будинку культури відкрили виставку рушників Антоніни Головненко.

— Рушники — це не просто вишивка, кожен елемент має свій сенс, історію та особливу традицію, — каже ведуча Ольга Безпалько. — Кожне поєднання кольорів має своє значення. Це надзвичайно кропітка праця, яка не тільки означає роботу з ниткою, голкою та полотном. Це робота зі схемою, що потребує великої зосередженості, вивчення та аналізу особливостей регіону, яким вони притаманні.

— Це рушники, які я вишивала у різні періоди, ось два, які представляють традиційні орнаменти Вінниччини, — показує майстриня. — Рожевий — це весільний рушник. Це спасівський рушник, це — іконний, в орнаменті є зображення хрестів. А тут на рушнику птахи. Якщо придивитися, там є дзьоб і крила. Це Чернігівщина. Це я перешивала з вафельного рушника, на якому була така схема.

Є тут рушники, притаманні для Рівненського, Івано-Франківського, Лемківського, Полтавського, Львівського та Київського регіонів.

— Це дуже старовинна схема, вона називається меандр, — показує Антоніна трипільський рушник. — А на рушнику з Вінниччини у мене безкінечник. Безкінечник ще давніший, ніж меандр. А це два фантазійних рушника.

— Що означає фантазійний? — запитуємо майстриню.

— Це коли майстриня збирає всі схеми, які може і переробляє їх, — пояснює Антоніна Головненко. — Вони наче мають і народні мотиви, і авторські прийоми також. Хоча більше схиляються до народних. Взагалі я вам скажу, що на початку ХХ століття Україну захопила брокарівська вишивка. Це спрощені узори Європи — троянди, лілеї. А на рушниках, які ви бачите тут, вибрана саме автентична вишивка, з тих схем, які існували ще у XVIII-XIX столітті. На щастя, ми цю техніку зберігаємо. На Вінниччині є осередок вишивки — Клембівка. Там на рушниках дуже гарні кольори і схеми.