Творчість, що об’єднує: козятинська молодь з інвалідністю надихає місто

Олена Удвуд

«Пишаємося нашою молоддю і тим, наскільки вони старанні», — кажуть волонтери, які працюють в організації «ДОМ».
Магніти, мило, листівки, сувеніри та інші вироби створює молодь з інвалідністю, яка відвідує організацію.
Крафтові вироби ДОМівців презентували на виставці в Музеї історії міста

У п’ятницю, 3 жовтня в Музеї історії міста Козятин презентували виставку «Творчість особливої молоді». Це роботи, які виконали вихованці благодійної організації «Козятинське районне громадське товариство «ДОМ» (дім, опора, милосердя). Ця організація протягом дванадцяти років працює з дітьми та молоддю з інвалідністю, допомагає їм інтегруватися у суспільство, розвивати різноманітні навички та займатися творчістю. Наразі товариство об’єднує 51 родину.

У просторі «ДОМ» працює майстерня, в якій молодь з інвалідністю виготовляє крафтові вироби. Магніти з краєвидами Козятина, ключниці, підставки під гаряче, сувеніри, картини, брелоки, елементи декору, листівки, мило — це все власноруч створюють ДОМівці.

— Напевно все місто має наші магнітики, тому що таких виробів ніхто інший не робив, — каже Тетяна Яковлєва, голова благодійної організації «Козятинське районне громадське товариство «ДОМ». — Їх теж треба вміти робити. Напевно все місто має наші брелоки, зігріті теплом та турботою. Ми самі ходили в ліс, збирали для брелоків деревину, потім різали її, навчилися користуватися пилками і лобзиками.

У майстерні з ДОМівцями працюють волонтери Катерина Михневич, Олена Чупрова та Євгенія Харченко. Вони втратили свої домівки через війну і знайшли прихисток у Козятині. Олена Чупрова проводить гурток з виготовлення листівок.

— Для творчості у нас немає меж, ми можемо використовувати все, що нам подобається. Я підбираю такі листівки, щоб малювати на них могли всі. Наприклад, ось таких пташечок ми малювали губкою, — показує Олена Чупрова. — Для тих, хто не зміг малювати пензликом, ми знайшли інший спосіб і використали губку. А ці сердечка ми чим малювали?

— Соломинкою, — відповідає Юра.

— Це дає нам можливість використовувати різні художні елементи, — продовжує волонтерка. — Таким чином ми розвиваємо фантазію і навички. Погодьтеся, не кожен може намалювати, наприклад, зайчика, а наша молодь може. Нехай не за одне заняття, але кожен з них може це все самостійно зробити. Я дуже пишаюся нашою молоддю, що вони у нас такі старанні.

— Я займаюся з ДОМівцями з 2013 року, коли вперше потрапила до Козятина через війну, — розповідає волонтерка Катерина Михневич. — Потім я приїхала сюди вдруге. Ці всі ключниці та інші декоративні роботи зробили мої учні. Вони дуже талановиті. Сашкові важко говорити, але він зробив дуже цікаву роботу. Його брат Руслан зробив сов. Ключниці зробила Аня. Є роботи, які ми робимо колективно. Наприклад, м’які будиночки наші Олена та Рита шили. Наш Ваня — художник, він дуже гарно вміє малювати. Аплікації ми робили зі шматочків джинсів. Лялечок ми вже дуже багато продали, вони є і в Львові, і в Німеччині, і у Великобританії. Кожен вклав душу в ці роботи. Я допомогла учням, а вони — мені, тому що працюючи з ними я забувала про свої біди.

Мило ручної роботи, яке представили на виставці, навчила ДОМівців виготовляти ще одна волонтерка, козятинчанка Людмила Кирилюк. Вона водила у простір організації свою сестру Софію. Все почалося з того, що голова товариства Тетяна Яковлєва запитала Людмилу, чи має вона бажання проводити гурток.

— Спершу мені спало на думку, що ми можемо варити мило і продавати його на ярмарках, — розповідає Людмила Кирилюк. — Це виявився цікавий процес. Коли ми діставали мило з форм, це було диво. І ще більша радість, коли нам вдавалося його продати. Була ще у нас ідея робити композиції з природних матеріалів. Моя Софа полюбляє збирати кісточки з різних фруктів і ми подумали, чому б нам з ДОМівцями не почати робити картини. Теж є роботи авторські, а є роботи колективні, тому що хтось у нас вміє краще шліфувати, хтось — акуратніше клеїти, а хтось — розфарбовувати. Враховуючи здібності кожного, ми змогли зробити щось єдине.

Слова підтримки висловили начальник відділу культури Світлана Рибінська, директорка Музею історії міста Лілія Макаревич, голова громадської організації «Сонце в тобі» Ірина Шахін.

— Тетяна Яковлєва стала тією людиною, завдяки якій мій син Карім заспівав раніше, ніж почав говорити, — каже Ірина Шахін. — За його діагнозом Карім не міг говорити, у нього не мало б бути зв’язного мовлення і він не міг би навчатися. У десять років він говорив тільки два слова: мама і тато. І саме спів розвинув його голос. Коли Карімові було тринадцять, Тетяна Яковлєва запропонувала нам взяти участь у конкурсі для дітей з інвалідністю «Золотий птах». У нас було два тижні, щоб підготуватися. Ми взяли участь і це була перша перемога Каріма на конкурсі.

— Нашу організацію заснували батьки і саме від батьків залежить, яким буде життя дитини, — додає Тетяна Яковлєва. — Якими б не були діагнози, якщо батьки докладають зусиль, результат буде.

Під час відкриття виставки вручили подяки волонтерам, які працюють в благодійній організації «Козятинське районне громадське товариство «ДОМ» та засновниці організації Тетяні Яковлєвій. Карім Шахін заспівав «Хай буде щастя і любов», Дарина Загороднюк заспівала «Вірте люди у дива» та «Україна — це ти». Останню пісню підхопив Карім і почали співати всі.