Різдвяна казка в «Доброму Козятині»: зимовий ярмарок, що об’єднав родини

Олена Удвуд

Робили «Різдвяного коника», пригощалися смаколиками та грали в настільні ігри — у Козятині організували зимовий ярмарок із творчими локаціями.
Долучилися не лише діти, а й дорослі. Учасники розвивали мілку моторику рук, релаксували і навіть згадували уроки історії в школі

У неділю, 14 грудня простір «Доброго Козятина» перетворився на Різдвяну казку — тут відбувся традиційний щорічний зимовий ярмарок, вже третій за рахунком. Цього разу захід провели у дещо зміненому форматі — козятинців запросили на майстер-класи, які тривали впродовж дня.

Почали з «Різдвяного коника». За столиком волонтерки Інна Гончаренко, Марія Линник та Віка Гонтар допомагають дітям виготовити різдвяного коника з паперу. Хлопчики з дівчатками прикрашають своїх коників різнокольоровими блискітками, крихітними ялинками, сніжинками та малюнками.

— Ми нашого коника подаруємо мамі, — каже Сергій до сина.

Тим часом за столиком навпроти триває акція «Малюнок військовому». Хлопчики та дівчатка розфарбовують олівцями патріотичні розмальовки для захисників на фронті і в шпиталі. Допомагає і дає підказки волонтерка Олена Чупрова.

Хто впорався з малюнками і з кониками, також не нудьгує — діти складають великий пазл.

У приміщенні бібліотеки «Доброго Козятина» розгорнули ярмарку зі смаколиками. Тут тістечка, тортики, печиво, а ще частують запашним чаєм. Діти з батьками не лише пригощаються, а й гортають книжки.

Наступний майстер-клас — Різдвяна підкова. Спершу картонну основу обмотують джутовим шпагатом, а потім волонтери допомагають приклеїти ягоди, гілочки та листочки. Настя зі своїм завданням вже впоралася.

— Я свою підкову вдома на двері повішаю, — каже Настя. — Зовсім не важко було її робити, тільки в тих частинах, де заокруглення, трохи важкувато було. Мені взагалі подобається робити речі своїми руками. Я люблю органайзери створювати, іноді іграшки з паперу роблю, і на ялинку декілька об’ємних іграшок сама зробила.

О 15-ій годині Різдвяний ярмарок перетворюється на ігровий клуб. За столом збираються не лише діти, а й дорослі. Грають у «Лінію часу». Кожен отримує картки з подіями. Завдання гравців — по черзі розташувати усі події в хронологічній послідовності. Учасникам доводиться згадувати, що розповідали на уроках історії та деякі події сучасності.

Гравці мізкують над тим, коли спалили Батурин, коли вперше в історії України Уряд очолила жінка, коли утворили Українську Греко-Католицьку Церкву, коли перший український космонавт полетів у космос.