Малювали на торбинках, щоб допомогти нашим військовим

Олена Удвуд

Для школярів ліцею № 1 (колишня школа № 1) влаштували благодійний майстер-клас із розпису екосумок.
Діти не лише поринули у творчий процес, а й долучилися до гарної справи.
Кошти, зібрані на майстер-класі, спрямують на закупівлю тепловізора для захисників із Козятина

Наприкінці серпня громадська організація «Краплина турботи» оголосила збір коштів на тепловізор для наших бійців, які наразі воюють із ворогом на південному напрямку. Аби заохотити до доброї справи якомога більше козятинчан, для наймолодших мешканців нашого міста влаштовують благодійні майстер-класи. На один із таких потрапили і ми. Творчий захід провели для учнів 4-А класу ліцею № 1 у Музеї історії міста.

— Сьогодні ми зібралися не просто так, а з дуже класною благодійною метою, — каже майстриня Наталія Баштова. — Ми розмалюємо торбинки і допоможемо ЗСУ. Тим, хто обороняє нас, хто дозволяє нам спати спокійно, хто своїми серцями захищає нас. Теплота ваших сердець, коли ви малюватимете, мріятимете, допоможе нашим хлопцям. Ми розмалюємо торбинки у патріотичній тематиці. Обмежень не буде, але є певні обмеження у використанні фарби — якнайменше мочити пензлик.

Відео дня

На столі лежить стос шоперів. За годину вони замайорять яскравими барвами. Та спершу на наших юних художників чекає кропітка робота. Діти розбирають торбинки. Одну залишають для Міші. Він не зміг долучитися до майстер-класу, тому діти вирішили разом для нього розписати шопер. Та спершу кожен працює над своїм.

Всередину сумки діти кладуть паперовий рушник, складений вдвоє. Це потрібно для того, щоб фарба не просочилася на зворотній бік.

— Можна намалювати частину малюнку олівцем, але я пропоную не робити складні малюнки, а помріяти і малювати зразу, — дає пораду Наталія. — Можна вмочати пальчик у фарбу і ставити два відбитки поруч — буде сердечко. При чому можна взяти жовту і синю фарбу. Ця фарба при висиханні стає тягучою, тому ми не розбавляємо її сильно водою, пензлик може бути змочений у воді, але фарбочку набираємо і відразу малюємо по торбинці.

Кожен бере собі пензель і починає міркувати над дизайном шопера. Поки діти мудрують над тим, що малювати, майстриня показує свою еко-сумку, яку вона розписала власноруч. На ній зображена лялька-мотанка.

— Здебільшого я працюю у цій техніці, — розповідає Наталія Баштова. — Це вже як візитівка. Тому я намалювала у себе на торбинці ляльку-мотанку. Це було ще на початку літа. Фарба не витирається, тому ваша торбинка буде радувати вас ще довгий час.

Але для того, щоб закріпити фарбу, є невеликий секрет, яким майстриня ділиться із дітьми. Після того, як малюнок повністю висохне, всередину шопера треба покласти тканину чи папір і випрасувати.

Творили і пензлями, і руками

Першою зі своїм малюнком визначилася Ангеліна. На її шопері будуть жовто-блакитні долоні. Це буде спільна робота — один відбиток дівчинка поставить сама, інший доручить подрузі Маші, яка сидить поруч.

Ангеліна бере до рук синю фарбу, занурює пензлик у баночку і покриває ліву долоню акрилом. Прикладає руку до тканини.

— Треба ще, бо не дуже яскравий, — каже дівчинка після того, як ставить відбиток. Процедура повторюється знову. Деякі деталі доводиться домальовувати пензлем — фарба на долоні швидко висихає.

Аріна обрала чорний колір. У центрі свого шопера дівчинка обводить контур серця.

— Це буде велике сердечко і маленькі, — розповідає Аріна про свій малюнок. — Всередині буде жовто-блакитний колір. У маленьких сердечок теж буде одна половинка жовта, інша — блакитна. Їх я буду робити пальчиком.

Віталік задумав намалювати Герб. Класний керівник Олена Корзун помічає, що хлопчик сидить без настрою. Запитує його, що сталося.

— Я малюю, а виходить одна вода, — відповідає Віталік.

— Візьми іншу фарбу, — радить вчителька. — Це ж не олівчик.

Передали привіт військовим

Долучилася до творчого процесу і сама Олена. Вона намалювала голуба жовтою фарбою.

— Скажіть, будь-ласка, майстри, що мені тут треба підправити? — запитує Олена Корзун. — Серединку мені теж робити жовтим?

— Можна зробити серединку, щоб птаха була яскравішою, — відповідає Наталія Баштова.

— А крила не потрібно?

— Ні, — каже майстриня.

— Я спочатку хотіла гілочку, але потім подумала, а як же голуб? Головне, що він патріотичний. Туди ще червоненькою можна зробити око, — каже Олена і йде за червоною фарбою.

По той бік столу Аня виводить пензлем пелюстки соняшника. Суцвіття у її квітки жовте, а пелюстки довкола блакитні. Щоб зробити колір незвичним, дівчинка використовує різні тони синьої фарби, які наносить шар за шаром.

За декілька хвилин на задньому плані з’являється веселка. Щоб додати роботі патріотичної тематики, довкола райдуги Аня малює жовто-блакитні сердечка. Показує майстрині свою роботу.

— Дуже класно, — каже Наталія Баштова.

— У мене сестра багато малювала, — говорить Аня.

— Ти дуже гарні підібрала кольори, — каже класний керівник.

Поки учні працюють над малюнками, дорослі телефонують по відеозв’язку до військового, який на передовій, щоб показати, як діти долучаються до гарної справи. Школярі хором вигукують «Слава Україні» і вітаються із нашим захисником.

Загадували бажання

Першою з роботою впоралася Ангеліна. Поруч із жовто-блакитними долоньками дівчинка намалювала рожеві сердечка із посмішками, а жовто-зеленою фарбою написала «Слава Україні».

Щоб не сидіти без діла, вона береться за шопер для Міші. За декілька секунд на коричневій тканині з’являється блакитна долонька.

По той бік столу Славік встиг зробити малюнок не лише на торбинці. На шопері хлопчик зобразив сердечко і прапор України, а на руці намалював невеликий жовто-блакитний стяг.

За годину усі торбинки вже готові. Поки фарба підсихає, директор Музею історії міста Лілія Макаревич проводить для школярів коротку екскурсію.

Найбільше їхню увагу привертає дзвін. Кожен по-черзі підходить, дзвонить і загадує бажання.

— Колись такими дзвонами користувалися на вокзалі, — розповідає дітям Лілія Макаревич. — Коли поїзд прибував на станцію, дзвонили в дзвін і таким чином повідомляли пасажирів. Коли поїзд мав відправлятися, дзвонили в дзвін знову і тоді пасажири знали, що треба зайняти свої місця у поїзді.

Діти із захватом фотографують і знімають на відео усі експонати.