Військового, якого затримали у Козятині, вбили вінницькій колонії

Анастасія Квітка

Військовослужбовець Микола Кутецький загинув після жорстокого побиття у камері тимчасового тримання вінницької колонії.
Донька загиблого Юлія зв’язалася з редакцією «20 хвилин Вінниця», і розповіла шокуючу правду про обставини його загибелі.

Днями у Вінницькій установі виконання покарань двоє засуджених влаштували смертельну бійку з іншим ув’язненим. Конфлікт виник під час вечірньої суперечки, у результаті якої потерпілий отримав численні травми і помер на місці. 13 липня Миколі мало б виповнитися 51 рік. Та замість привітань — його родина отримала страшну звістку.

Наші колеги з «20 хвилин Вінниця» поспілкувалися з донького загиблого 50-річного Миколи Кутецького

Жінка поділилася болючими деталями, які не потрапили до зведень поліції та прокуратури. Публікуємо без змін.

Що сталося у камері вінницького СІЗО?

За офіційною версією, в одній із камер Вінницької установи виконання покарань №1 увечері 9 липня між трьома ув’язненими стався конфлікт. Словесна перепалка швидко переросла в жорстоке побиття. Двоє чоловіків — 25 та 30 років — накинулися на 50-річного співкамерника й били його по голові та тулубу кулаками. Коли він впав на підлогу, нападники поклали його на ліжко і продовжили завдавати ударів.

Від отриманих травм чоловік помер на місці. У прокуратурі зазначили: ув’язнені зізналися у вбивстві. Та паралельно розпочали ще одне кримінальне провадження — проти службових осіб установи, які, ймовірно, через недбалість допустили смерть чоловіка в камері.

Пізніше стало відомо, що загиблий — Микола Кутецький, учасник бойових дій, військовослужбовець, який понад три роки захищав Україну на передовій.

«Мого батька вбили за посилку»

З Юлією, донькою Миколи Кутецького, журналістка поспілкувалася телефоном. Жінка трималася, як могла, але в голосі відчувались і сльози, і невимовний біль, і гірке обурення.

— Я вже зв’язувалась із прокуратурою, дзвонила слідчому, просила пояснень. Але мені сказали лише, що батько «просто ліг і помер». А насправді — його вбили, — каже жінка. — Познущалися, побили, зламали всі ребра. Це сталося через посилку, яку я не встигла передати. Вони вимагали від мене гроші, просили передачу. Батько помер від травматичного шоку.

Воював від початку повномасштабної

Микола Кутецький, за словами Юлії, служив у Збройних силах на Донеччині. Понад три роки був на передовій, бачив найстрашніше. Жінка надала редакції фотографії, які підтверджують, що її батько був військовослужбовцем.

Після пережитого на війні Микола Кутецький не зміг оговтатися.

— Він дуже змінився. Після того, як повернувся з «нуля», почав пити. Це не виправдання, але так сталося. Знаєте, як ламає людей війна? Психіка не витримує. У багатьох так. Батько почав зловживати алкоголем, — пояснює Юлія.

— Це не випадкова смерть, не нещасний випадок, як намагалися спочатку показати. Це — вбивство, — каже співрозмовниця. — Людина, яка служила, яка віддала сили для захисту країни, загинула в камері, як тварина. Поламали, знущалися, били…

Юлія зазначає, що справою зараз займаються не лише у Вінницькій області, а й на Закарпатті, де проживав батько.

— Підключили ДБР. Я не зупинюся. Я хочу, щоб ці люди відповіли за смерть мого батька. І щоб покарали не лише вбивць, а й тих, хто допустив, щоб це сталося — тих, хто мав контролювати, хто мав запобігти, — каже жінка.

Сказав, що любить. А вранці його не стало

Юлія згадує події, які передували смерті батька. Чоловіка затримали першого липня у Козятині. На той момент він був, ймовірно, напідпитку, в брудному одязі та без документів. Його, за словами жінки, сприйняли за безхатька.

— Його просто хотіли списати. Повісити якісь старі кримінальні справи. Як зручну мішень, — каже вона.

Юлія не змогла одразу приїхати — має маленьку дитину. А замість пояснень отримала дзвінки з вимогами грошей. Суми були великі. Чоловіка утримували у СІЗО, але офіційного підтвердження, що він військовослужбовець, ніхто не намагався знайти. Хоча у нього були документи, а в справі — контакт командира та номер частини А7019, до якої він був приписаний.

— Ми самі довели, що він військовий, — з болем говорить жінка. — Поки він ще був живий, слідчий не брав від мене слухавки. Лише коли все сталося, зателефонували, запропонували приїхати і забрати тіло. Причину смерті пояснили як «епілептичний напад».

За словами Юлії, були й інші версії — зокрема спроба приховати факт побиття. Та найбільше її обурила ситуація з тиском у СІЗО, яка передувала трагедії.

Спочатку з нею зв’язався невідомий чоловік із камери: погрожував, вимагав гроші та передачу. Юлія виконала вимоги. Вона надіслала посилку, у якій вказала номер телефону цього чоловіка, але він змусив її скасувати відправлення і вимагав зробити нове — з іншими реквізитами.

Останній дзвінок від батька був у ніч перед смертю. Вона чула, як той чоловік передає йому трубку, каже зневажливо: «На, донька дзвонить». І він, як завжди, намагався заспокоїти Юлію.

— Я спитала: «Тату, ти плачеш?» — «Ні, доню, я дивлюсь футбол», — відповів він. Ми домовились, що я завтра піду на Нову пошту і перешлю передачу за правильними реквізитами. Він сказав, що все добре. Сказав, що мене любить. І на цьому зв'язок обірвався, — згадує Юлія зі сльозами в голосі.

«Тата не встигла врятувати»

Микола Кутецький помер 10 липня. О восьмій ранку його донька Юлія їхала до Мукачева, коли їй повідомили страшну звістку. Слідчий коротко запитав, чи буде вона забирати тіло. Якщо ні — чоловіка поховають там, де він помер. На питання, чи повідомили військову частину, відповів різко:

— Ми не будемо зв’язуватись, це не наша справа.

Після дзвінка Юлія самостійно звернулась до військкомату і повідомила командирів. Коли за два дні приїхала до Вінницького СІЗО, її не пустили. Камеру, де тримали батька, не показали, хоча там, як відомо, є відеоспостереження.

Згодом з жінкою зв’язалась начальниця установи — Ольга Григорівна. Вона співчутливо говорила, як каже сама Юлія, була дуже «лояльною».

В СІЗО Юлії дали акт і попросили підписати. У документі, надрукованому дрібним шрифтом, йшлося про те, що вона не має претензій до установи. Тоді жінка ще не знала, що сталося насправді.

— У морзі мені прямо сказали: він не міг померти сам. Як сказав паталогоанатом, його побили. Я не одразу це усвідомила. І зі мною досі ніхто не зв’язався. Хоча я його донька, мій номер є у його особовій справі, — каже Юлія.

Раніше, під час затримання, слідчий запевнив, що батькові надали державного адвоката. Родина наполягала на своєму, але отримала відмову: «У нас не дозволяється залучати власного адвоката».

Юлія підозрює, що трагедія сталася після того, як у телефонній розмові вона щось необережно сказала співкамернику, з яким батько перебував у СІЗО. В поліції їй озвучили версію: буцімто її батько заявив у камері, що передавав координати росіян. Але Юлія впевнена, що це неправда.

— Я просила показати відео, щоб розвіяти ці звинувачення. Але мені ніхто не збирався нічого показувати. Я знаю свого тата. Він міг бути у стані сп’яніння, втомлений чи засмучений, але такого він би не сказав. Він служив.

Після звернень Юлії тему відео з камер спостереження просто перестали піднімати.

Донька загиблого не збирається зупинятись і продовжує боротися за правду. Наразі справою займається Державне бюро розслідувань. Редакція «20 хвилин» буде пильно стежити за розвитком подій і у разі появи нових подробиць або деталей обов’язково поінформує читачів.

ЧИТАЙТЕ:

У Козятині затримали 27-річного місцевого жителя за збут психотропу Альфа PVP

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.