Були втомлені і на обличчях така кіптява, що тільки зуби блищали. Але вогонь в село не пустили

• В яру між Медведівкою і Безіменним підпалили очерет. До житлової зони залишилось трохи більше кілометра. Хто запалив — невідомо. 
• — Коли я помітив над полем димову завісу — зателефонував до пожежної частини Махнівської громади. До хат залишилось не так вже й багато, —
• розповідав голові УТМР Олександру Поліщуку єгер Валерій Середюк.

Загін пожежників Махнівського відділення ДСНС виїхав на боротьбу з вогнем. Складність гасіння в цьому яру полягала в тому, що до палаючого очерету не було нормального під’їзду пожежній техніці. Під самий очерет було все зорано і посіяно. Щоб ліквідувати чиюсь дурість, а іншими словами цю пожежу не назвеш, вогнеборцям довелось їхали засіяним полем. 

Димова завіса над Медведівкою неабияк налякала людей. Розповідає пан Василь з Махнівки.

— Самого процесу гасіння очерету я не бачив, бо там не був. Бачив пожежників після їх роботи в яру. У всіх на обличчях кіптява. Така кіптява, що тільки очі і зуби ближчать. Добре, що впорались і в село вогонь не пустили. Коли горить очерет — то страшне. Питання: хто додумався в тому яру очерет підпалити? — звертається до чиєїсь совісті чоловік.

Після того, як пожежу було приборкано, місцевий єгер Валерій Середюк поділився враженням від процесу тушіння очерету з головою УТМР Олександром Поліщуком.

— Дуже професійно і своєчасно спрацювали вогнеборці. Ліквідовували загорання один зі ствола пожежного шланга, а троє, разом з єгерем, працювали гумовими хлопавками. На боці пожежників була тільки дощова погода минулих днів. Все решта — проти них. Вітер змінних напрямків і якби очерет був таким, як у спеку, то боротися з вогнем було б складніше, — каже голова товариства мисливців і рибалок, — Скільки можна терпіти витівки тих, хто це робить? Якби хоча б одного за такі дії покарали, другий-третій вже боялися б очерети, суху траву та й всі інші залишки рослинності палити. Ми громадська організація, ми не можемо їх покарати, це можуть робити ДСНС, екологія, поліція. Візьму інший приклад. У Махаринцях під самий ліс зорали дорогу. Не дай Бог пожежа у лісі, кудою туди заїхати? Тільки по полю, іншого виходу немає. Ще приклад: у Воскодавинцях пішли на лиса. Біля самої річки пшениця росте. Є земельні комісії, чому б їм не виїхати в поле і не подивитися чому біля ярів немає дороги? Людям, які обробляють по 300 гектарів, ще не вистачає до повного щастя три сотки землі? І таке коїться скрізь. А де бути зайцю чи птахам? Так влаштовано природою, що ліс, трава, очерети — то територія мешканців живої, дикої природи. З таким підходом, як у нас, фазана чи качку дітям і онукам будемо показувати на картинці в журналі чи по телевізору. На все це дивишся — і від безсилля руки опускаються. Але треба щось робити, щось ми трохи будемо робити, щось ви напишите, то й порушників буде менше. Вони не бояться покарання, але не всі вони совість втратили, подумають і щось зайцям і птахам залишать, — завершив свою думку голова УТМР.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.