Козятин у кадрі. Що цього разу потрапило в об'єктив журналіста?

•  Періодично ми об'їжджаємо наше місто і його околиці в пошуках цікавих фото. Іноді робимо це на територіях сусідніх громад. Майже кожного разу робимо фото на замовлення.
• Цього разу наша камера зафіксувала нахилену на тротуар антену, викинуту картоплю біля ставу,  виявилось нелегкою справою.

Перше фото ми зробили у Махаринцях на «панському» ставку. Там біля кладки, гріючись на сонечку, сиділи родина лебедів. Побачивши нас, вони з кладки спустилися на воду. Подумалось: і чого йшли? Красенів таких сполохали.

Коли королівські пернаті взяли курс до людини стало, зрозуміло, що не сполохальсь вони, а пливли в надії, що їм принесли поїсти чогось смачненького. Воно цікаво, особливо дітям,  годувати птаха. Тільки в такій чуйності є й інша сторона медалі. Лебеді, яких підкормлюють люди, сидять на водоймі до останнього, а в окремих випадках їх доводиться рятувати службі ДСНС з льодового полону. Така ж ситуація щороку на нашій водокачці і на «клубному» ставку. Звідси й висновок: чим менше ми будемо годувати птахів дикої природи влітку, тим менше будемо їх рятувати взимку.

Ще ми зробили фото на квітнику біля ЦРЛ. Квітник чи сад біля лікарні — це не просто елемент благоустрою, а важлива частина терапевтичного середовища, яка покращує психоемоційний стан пацієнтів, знижує рівень стресу у медичного персоналу та дарує відчуття спокою відвідувачам.

От тільки на впорядкування квітника медичні працівники мають можливість виділити тільки одного працівника. 

На вулиці Героїв Майдану 42 поставили майданчик під сміттєві баки. В цьому мешканці будинку бачать позитив. А поруч з сміттєвими баками є яма для сміття, яка ніяк не радує очі й носи мешканців будинку. Зносять нам сміття з усіх світів — кажуть, незадоволені жителі будинку.

На вулиці Стуса  чоловік пенсійного віку ледь не впав, зачепившись за задерту арматуру стічної комунікації. Заслуги Василя Стуса перед державою настільки великі, що розмістили його портрет на купюрі найціннішого номіналу. А от вулиця названа його іменем має на дорозі штир і калюжі. 

Телевізійну антену на розі вулиці Незалежності та провулку Вадима Наумова нам показав чоловік пенсійного віку.

— Подивіться, як вона нахилилася. Дай сильного вітру —  і вона впаде і дай Бог, щоб не на чиюсь голову чи дитячий візок. Тут приватна територія. Це питання може, вирішити голова квартального комітету з господарем аварійної антени.

На вулиці Січових Стрільців ще не так давно була якась споруда наземної комунікації. Її розвалили і тепер на тому місці яма прямо на тротуарі. Люди просять сфотографувати те місце, щоб «Чисте місто» ту яму засипало. Якщо вже розвалили ту споруду, то доведіть задуване до толку — кажуть, люди.

В зоні відпочинку за стадіоном прямо над доріжкої звисає дерево. Воно, ніби повисло, на іншому дереві. Тонкі гілки вже згнили, тож колода, може рухнути в любий час на землю.

На стадіоні, що інколи наші земляки називають його «островом» гойдалок для дітей є кілька, які іноді займають дорослі. От і вирішили у адміністрації стадіону: щоб діти не чекали, поки тьоті чи дяді згадуватимуть на гойдалці своє дитинство працівники стадіону, поставити гойдалку для дорослих. Але директор стадіону казав: коли дорослі будуть гойдатися з порушенням техніки безпеки гойдалку демонтують. 

— Шкода буде, коли розберуть. Ми з дідом ще й онука садимо і самі гойдаємось. Напишіть, щоб гойдалися досхочу та  не порушували техніку безпеки, — казала одна з пенсіонерок.

Ми говорили з директором стадіону. У планах розібрати гойдалку у нього немає. Каже не для того ми її робили, щоб розібрати. А коли буде доходити коли, хтось може, травмуватися, то гойдалку демонтуємо, хоч вона нам коштувала чимало часу, щоб її зробити і фінансових витрат. Будуть гойдатися, як тому належить вона буде стояти і радувати бабусь, дідусів і їхніх онуків сказав директор стадіону.

Якщо антену нам показали, а розвалену конструкцію і гойдалку ми знали, де шукати, то купу викинутої картоплі біля ставка ми ледве знайшли. Володимир, що телефонував нам обурювався, що хіба ту картоплю не можна було комусь віддати. Людей з мізерними пенсіями у нас вистачає. Можна було, у кого картоплі з залишком волонтерам віддати. Пану Володимиру дякуємо за сигнал, але трохи його розчаруємо. Кожна викинута картоплина з тої чималої купи вражена личинками сірого борозняка і така картопля непридатна для вживання. З паном Володимиром можна погодитись, що утилізувати її можна було у якийсь інший спосіб. І це було останнє фото на замовлення.      

Додайте РІА Козятин до вибраних джерел в Google.