Білопілля, один день Козятином і чому стара слава нову любить

• Періодично ми об’їжджаємо наше місто та його околиці в пошуках цікавих фото. Цього разу під приціл камер потрапили охайні туї, відпочивальники на пляжу, занехаяний дитячий майданчик та цікавий співрозмовник  

Коли ми були по справах у Білопіллі, сподобалось мальовниче розташування декоративних дерев на вставці дороги. Невеликі туї гармонійно вписуються в дорожню інфраструктуру.

Після навіть тривалого похолодання знов до нас повернулася спека. В основному, після робочого дня козятинчани рятуються від сонячних променів біля води Талимонівського пляжу. На ставку ми зустріли знайомих: багаторазового разового призера різноманітних змагань, каратиста Івана та майбутню зірку нашого «Локомотива» Ярика і їх батьків. 

— Ми вже тут з подругою Тетяною другий раз. Дітям тут дуже подобається і коли можна відкласти домашні справи, ми йдемо не тільки після роботи, а й у вихідні. Тут нас все влаштовує і їхати кудись далі від дому нам не треба, — каже Мама Ярослава.

Самі маленькі зірки спорту прокоментувати, як їм здорово біля води відновились через велику зайнятість у іграх. А коли мами порізали їм кавуна, то ми не могли відривати дітей від такої приємної справи.

Про дитячий майданчик, що поруч з вулицею Богдана Хмельницького, ми не раз писали. Писали коли його варварськи ламали, писали коли відновлювали. Зараз він на стадії занепаду і виникає логічне питання: де зараз ті, хто раніше думав за дітей цього мікрорайону? Якщо діти того часу виросли, то народилися малята. Обкосили майданчик і на цьому — все.  Над загорожею хтось добряче позбиткувався, а тримаючий сітку дріт стирчить на рівні обличчя дитини. 

В пісочниці піску — для дорослого з лопатою, інакше не набереш. Та й сам грибок вже віджив своє.

Щоб майданчик знов радував дітей, треба колективна допомога дорослих. Звертаємось до депутата міської ради. Дмитре, візьміть дитячий майданчик під свій особистий контроль.

В центрі міста нас зацікавив гавкіт десятка собак на провулку Вадима Наумова. Їх господиня журналіста запитала

— Навіщо ви фотографуєте собак?, — запитала журналіста їх господарка.

— Робота в мене така.

— Коли так, то жодна собака не агресивна, усі стерилізовані і за них знають у міській раді. 

Потім зоозахиця розповіла, звідки кожен песик до неї прийшов і розплакалась коли згадала, що 18 липня проведуть в останню дорогу Героя Олега Зайця та директора опорного ліцею Олени Білянець.

На стадіоні картина, яку рідко можна побачити. Дикі качки не зовсім дикі. Діти їх привчили, що беруть їжу мало не з рук. Дітям цікаво, а пернатим комфортно. Їдло, увага і безпека. Хто з них полетить з водокачки у дику природу? Відпочиваючих на водокачці дуже багато і всіх їх качки сприймають за своїх опікунів.

Охоронець стадіону пан Василь опікується квітником. Поливає квіти ранком і вечором.

З паном Василем завжди спілкування повчальне й цікаве. Цього разу розповів, як він дома пече хліб. Домовились, коли пан Василь буде випікати вдома хліб, то покличе. А поливши квітник стадіону, розповів притчу чи то байку, що коли в момент закладання хліба в піч хтось прийде, то гість скоро стане лисим.

Останнім нашим фото була підготовка комунальників до заміни тротуару біля управління соціального захисту населення.

Ще тільки доржники зняли старий асфальт та шар грунту, а двоє наших земляків зробили припущенні «Диви чорні археологи в пошуках металу навіть тротуар порили. Через них доводиться йти тепер проїжджою частиною» казав один козятинчанин до їншого     

 

Додайте РІА Козятин до вибраних джерел в Google.