Зупинки привиди, бездоріжжя та шедевр

• Ми мали на меті поїхати в сторону Кашперівки і подивитися, у якому стані дороги після  вітряної погоди, адже тополі дорогою майже всі аварійні. На диво, вони всі вистояли. Крім обдертих вітром дерев, бачили горбату дорогу, зупинки з протягами і неймовірну красу у Кашперівці.

На аварійні тополі ми дивилися тільки до переїзду через залізничні колії. Біля лісництва навіть не сподівалися знову побачити зупинку, яку вже роки три називають зупинкою привидом. Не так давно вона була зеленого кольору. Добротна фарба, яка протрималась близько двох десятиліть, таки здала позиції.

Єдине, що залишилось у ній неушкодженим, це іменна лавка. Її мабуть сам всевишній оберігає, адже не раз вона хлопців виручала, коли ті не в силах були добратися додому, і приходили до тями на тій лавці протягом ночі.

На горбу — інша зупинка привид. Щоправда, вона на цегляній основі без лавок, без даху. 

З правого боку, як їхати до Вернигородка, стояли двоє пасажирів. Шкода їх стало, запропонували їм під’їхати.

— Та ні, ми в сторону Козятина їдемо, перейшли на цей бік, тому що тут гілляки є і на них можна посидіти.

Їдемо далі, колега жартує:

— У мене є ідея: на цій зупинці люди сидять на гілках. На тій зупинці є добротна лавка. Перенести її сюди, нехай сидять люди на лавці.

Відразу за польовим ставом почалася дорога, на якій можуть навчатися фігурному водінню починаючі водії. Коли був Козятинський район, ця дорога, особливо перед жнивами, завжди ремонтувалася. Тепер вона поділена на громади. До горба, що за ставом — дорога Козятинської громади. З горба, в сторону Вернигородка, починається дорога Глуховецької громади. Тут ще в минулому році провели ямковий ремонт.

По дорозі Вернигородком ми нарахували п’ять зупинок громадського транспорту. Не всі вони за великого фінансування та за всіма є догляд.

Дорогою через Білопілля нарахували три зупинки. Дві добротні простіші і одна з художнім розписом.

Художнім оформленням зупинки приємно здивувала Кашперівка. Автор цього унікального малюнку — молодша дочка відомого художника з Бердичева Миколи Яцюка. У січні цього року знаменитий художник пішов із земного життя, а його дочки продовжують його справу. Оксана Яцюк має талант, як у тата. За освітою вона архітектор, на даний час ведучий художник та керівник відділу образотворчого мистецтва та дизайну, ілюстратор української класики. Відгукнулася коли їй запропонували розмалювати зупинку в Кашперівці.

— Матеріали на зупинку були закуплені Глуховецькою селищною радою. У побудові зупинки було задіяно багато різних структур. Демонтаж старої провели ТОВ «СТОВ  Кашперівське». Лавочку зробив підприємець Олександр Мар’янчик. Гроші на фарби були зібрані Кашперівською громадою. Це було зроблено для того, щоб кожен житель села бачив у тому шедеврі і свою частку. Ми передивилися багато макетів. Зупинилися на тематиці українського села та символу любові до Батьківщини — квітки соняха. Були в нашій громаді критики, які казали, що «ви якусь чорну квітку ставите». Більшість мешканців села прийняли рішення, що малюнок має бути той, який подобається більшості громади і підтриманий художницею, — сказала староста Білопільського старостату Марина Площувата.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.