«Я не приїхав з вами сваритися, запевняю, що гірше ніж було — не буде»
- «У нас у Махаринцях біда. Важка техніка так розбила дорогу біля заводу, що вже не можна проїхати. Сьогодні, 12 грудня, дорогу зачепив бампером, повернувся і поїхав на Козятин в об’їзд. Допоможіть у вирішенні проблеми. Багатотонні фури можуть завалити місток греблі заводського ставу», — отримала редакція повідомлення від махаринчанина.
Негаразди з дорогою в Махаринцях почалися зі сторони Рубаного шляху від сільського кладовища. Асфальт там покрився значним шаром болота, а з двох сторін узбіччя нагадувало в’язку багнюку. Біля контори «Сігнет центру» нас зупинили двоє місцевих і запитали чи ми прямуємо на дорогу, яку автівки роз’їздили.
— Так, туди їдемо.
— Коли приїдете, знайдіть Ірину, вона вчора і сьогодні збирає підписи про жахливий стан дороги.
Від колишнього цегельного заводу до заводського ставу шосейної дороги практично немає, або є те, що від неї залишилось.
На греблі заводського ставу стоїять три фури, наповнені буряком і чекають черги, поки їх витягне на гору тягач. Поки водії фур стоять у черзі, з ними спілкуються через протокол правоохоронці.
Коли ми піднімалися від греблі догори в сторону «Фінляндії»,
— Це вже два тижні я їду цією важкою дорогою. Її постійно грейдують, а автівки знов розбивають і дорога дуже важка, — сказав Віталій і поспішив у своїх справах.
На заболочену дорогу приїхав представник товариства «Сігнет центру» Анатолій щоб зустрітися з активістами села. Активісти наголошували: їх непокоїть, що дорогу розіб’ють багатотонні фури, може завалитися місток через греблю, адже він максимально може витримати навантаження у 24 тони. Рівно стільки, скільки складає власна вага автівки без вантажу. А з буряком вдвоє більше від обмеженої норми. Ще одним питанням активістів стала криничка, де вони беруть воду, коли у водонапірній башті не стає води. А з грейдуванням дороги доступ до кринички закиданий деревами самосіями.
Представник «Сігнет центру» вислухав всі претензії активістів і зазначив, що він не приїхав з селянами сваритися. Але факт залишається фактом сільськогосподарську продукцію з поля треба вивезти та пообіцяв, що дорога по завершенні вивозу буряка буде не гіршою, ніж була до початку збору врожаю.
Щодо джерельця, яке було перекрито поваленими самосіями, пан Анатолій запропонував селянам забрати деревину на дрова.
— А якщо бажаючих не знайдеться, то ми і там виправимо становище. Запишіть мій номер і якщо у вас виникнуть ще якісь питання — будемо їх вирішувати, — сказав представник аграрного товариства.
З усім активісти села погодились, хоча й тривога за місток у них нікуди не зникла. Кому як не жителям села відомо, з якими труднощами аграрії копають буряк на полі і ще з дорогою їм чинити перешкоди. Ще максимум днів 9 і вони вивезуть з поля буряк. Казали, потерпимо і надіємося, що по завершенні польових робіт аграрії дорогу, яку розбили, відремонтують.
Трохи іншої думки був колишній працівник Махаринецького цукрового заводу Володимир. Він запитав, а хто дивився стан плити перекриття греблі від води?
— Здається ніхто, а даремно. Плита перекриття від води вже викришилася до арматури, тобто плита вже має здатність прогинатися. Дай Бог щоб вона витримала такі навантаження, але не можна виключати, що плита може рухнути у будь-який час, — висловив свою тривогу мешканець села Володимир.
Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.
