Добрі та сумні будні містечка Залізничне

• Недавно ми були по роботі у Залізничному. Жителі містечка кажуть: коли ви тут, напишіть про дорогу до кладовища.
• Вже інші мешканці містечка запрошують подивитися, в якому стані криничка водогону.
• Що ще цікавого і не зовсім ми побачили в Залізничному, коли туди поїхали?

Дорогу до кладовища ремонтувати треба. Горби та ями. Несуть Героя, а труна на плечах у вояків ходить у різні боки. Не робити дорогу можна було б лише в одному випадку. Якби Всевишній дав нам вибір: загиблих Героїв цією дорогою вже нести не будете, а дорога такою горбатою остається. Тоді, мабуть, всі за дорогу забули, аби тільки наші захисники повернулися живими додому.

Підземна комунікація, про яку говорили мешканці Залізничного — це криничка водогону.  За словами жителів вулиці  Дружби будинків 65 і 67, вентиль у ній занесло грунтом після дощів і талих вод. Якщо у якійсь квартирі станеться аварія з водою, це може стати проблемою. Бо перекрити воду не вдасться.

Крім проблем із криничкою водогону на Залізничному є проблема з накривками люків підземних комунікацій і дуже прикро, що один із небезпечних люків знаходиться на дорозі, яка веде до дитячого садочка.

Звісно, діток такого віку дорослі ведуть за руку. Але вже була історія років чотири тому, коли бабуся вела онуку за руку, відпустила на мить, дитя побігло і зникло в підземці. В тому випадку дитина відбулася переляком і зміною одягу, та навіщо створювати можливості для подібних ситуацій? Чий той люк — закрийте його негайно, не можуть діти бути заручниками, бо хтось розводить руками, що це мисливці за металами поцупили кришку люка.

У жителів Залізничного ми запитали, які ще вони мають проблеми.

— Які у нас можуть бути проблеми після рятівного дощу, що пройшов минулої середи? Проблема одна, щоб війна закінчилась і наші діти не гинули, — каже чоловік на заслуженому відпочинку Сергій.

— Колись на безпритульних тварин мешканці Залізничного скаржились, вже проблема вирішена? — запитуємо у колишнього залізничника.

— Я люблю тварин, але я прибічник того, щоб собака був на прив’язі. Питання безпритульних тварин у нас не вирішене, на зміну одним песикам прийшли інші. Чужі біля нас не ходять, а на своїх вони не гавкають, — підсумував Сергій.

І це дійсно так. На зміну дружелюбним Чернусі, одноокому Кутузову та агресивному Дружку прийшли інші чотирилапі — Альпа, Ельза, Джуля, Гільза, Бетмен, Везунчик, Бобік, Мухтар, Муха. Так тварин назвали діти, тож можливо ми написали собачих імен більше, ніж на Залізничному є собак.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.