Були готові на всі сто, а як до справи — то два дні козятинчани борсаються в снігу

• Засніжило в Козятині 7 січня, 8-го числа почалася хурделиця. Автівки вкатали сніг до стану ожеледиці і дороги посипали.
• Сіль зробила свою справу і вже два дні жителі міста борсаються у рихлому снігу.
• І дороги ніби й чистять, але толку від того мало

Минулого понеділка багато доріг нашого міста посипали соляно-піщаною сумішшю. А коли у великий мороз на другий день сніг став рихлим, комунальники взялись виправити становище. 

На дороги міста вийшло три одиниці техніки і вони, дублюючи один одного, горнули вулицями міста сніг. От тільки від роботи одиниці спецтехніки та двох тракторів з відвалами коефіцієнт корисної дії без перебільшення дорівнювало нулю. Скільки було снігу на дорозі стільки й залишилось. Хіба що тільки сніг став ще більш рихлим,  чого не спостерігалося на дорогах, які нічим не посипали і від снігу не чистили. Наприклад, дорога на вулиці Шевченка мала гарний вигляд і нею можна було впевнено їхати велосипедом.

На вулиці Шевченка ми й зустрілися з першим нашим співрозмовником паном Павлом. Він сам до нас звернувся з питанням чому ми не подаємо інформацію, що дороги в місті не чистяться від снігу. Вислухали ми козятинчанина пенсійного віку і запропонували все, що він сказав, повторити на камеру. Пенсіонер у відповідь: «Я можу сказати, тільки що воно дасть? Я краще в березні піду до міської ради і запитаю у них скільки вони на боротьбу зі снігом грошей на солярку списали?».

І перевів тему на церкви.

— Моя сусідка на Водохрещу пішла святити воду, а церква закрита, от що це таке робиться? Чого не сказати тим священникам, або ви переходите до української церкви, або ідіть із храму, — каже пан Петро.

— Коли б таке питання вирішувалося швидко і так просто, то вже б давно так би зробили. Самий дієвий механізм переходу до української

 церкви без картинки для російської пропаганди — це щоб віряни перестали ходити до церкви московського патріархату, —  сказали ми пану Павлу і запитали чоловіка. —Так ми про дороги, чи про церкву?

 —Так про все треба говорити, бо за все всередині болить, — каже пан Павло.

Коли ми фотографували стан дороги на перехресті вулиць Грушевського і Січових стрільців до нас підійшла жителька вулиці Степана Бандери

— Ви щоб бачили, що коїться на вулиці Матросова? То просто жах, — сказала жінка. На згаданій вулиці ми не були, а від  пасажирів маршруток чули, що водії автобусів по всьому маршруту через глибокий сніг буксували на автобусних зупинках.

Поки переїхала перехрестя вулиць Грушевського і Склярова двічі зупинялася санчатами молода мама з дитям. Лише виїхавши на тротуар, вона важко видихнула, дістала телефон і своїм близьким повідомила, що вона вже скоро буде.

Автівки на цьому ж перехресті також буксували, коли рушали з місця. Водії в цей день були небагатослівні, в більшості випадків казали: що тут говорити, самі все бачите.

.

  

Додайте РІА Козятин до вибраних джерел в Google.