«Бабусю нам дорогу будуть робити!» — тішилися діти, але за півгодини повернулися засмученими: «То не дорога, там одне каміння»

• До редакції надійшов телефонний дзвінок від нашого земляка Ігоря: «Вам цікава інформація про «дорожнє бездоріжжя»? Якщо цікавитеся, то завтра поїдьте у Іванківці і побачите, як там наша ЖКГ відгрейдерувало дорогу»

Близько 8-ї ранку у п’ятницю, 24 квітня, ми були на місці події. Від лісництва дорога мала багато нерівностей та виглядала більш-менш пристойно, краєм з правої сторони в бік траси їхали двоє велосипедистів.

А далі в глиб села дорога стала гіршою. Нашим першим співрозмовником була бабуся Люба. На запитання чи задоволена вона, як відремонтували дорогу вона розповіла як спочатку зраділи її онуки, а потім розчарувалися.

— У мене як реліквія зберігаються весільні туфлі. Все думала: коли ж я їх надіну? Думала, що коли дорогу відремонтують, вийду у них до воріт. І ось якось онуки прибігли і обоє з радістю відрапортували:«Бабусю, нам дорогу будуть робити!». А через пів години прийшли такими розчарованими. Запитую, що трапилось?  «Бабусю, то не дорога, там одне каміння», — сказала жінка пенсійного віку і пішла до хати, бо на сковороді картопля згорить.

На повороті вулиці Лісової зустріли пана Сергія.

— Грейдування у населених пунктах, де люди засипають ями будівельними відходами, себе не виправдовує. Грейдерувати можна грунтові дороги, де немає каміння. В минулому році в Козятині грейдерували мабуть вулиць з 15 з підсипкою. Так вони і досі мають пристойний вигляд. Вулиця, що біля церкви, то окрема історія. Її грейдерували, коли на дорозі були великі калюжі. А так — четвірка по 5-ти бальній системі. Чому у нас грейдерували без підсипки? Коли знають, що підсипка дає хороший результат, то навіщо повертатися до того, що більшості людей не подобається?, — дивувався пан Сергій.

Олександру не сподобалося, що на відносно рівну дорогу нагребли з обочини глини. 

— Від будинку Павла інваліда до самого перехрестя — спуск. Старожили пам’ятають, що біля криниці є джерельце. Там навіть кухлик стояв і люди пили джерельну воду. Це зараз воно замулене, але ж вода і в літню спеку від нього просочується, а глина з водою, що то буде. Павло по 2-3 рази на тиждень у місто своїм візочком по продукти їде зараз, як йому їхати по цих камінцях?

Останній, з ким вдалося поспілкуватися, був водій мотоцикла. Запитали у нього, як дорога, можна їхати? А він у відповідь показав нам догори великий палець. Тож будем рахувати, що такий жест мотоцикліста був на користь ЖКГ. Але жест мотоцикліста був єдиним позитивним знаком.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.