Творить чистоту попри вітер, дощ і спеку: звичайний день працівниці козятинського «Чистого міста»

• Ранок Олександри починається о п’ятій, щоб встигнути на зміну у Козятин
• Вона працює у «Чистому місті» і підтримує чистоту в районі училища
• Про нелегку працю нашої землячки читайте у нашій публікації

Другий рік Олександра працює у «Чистому місті». Вона — одна з фей чистоти, які слідкують за порядком і чистотою на вулицях. Колись працювала ще у «Відродженні», поки це комунальне підприємство не закрилося. Після цього була різноробочою, певний період доглядала вдома за дітьми. А потім звернулася до «Чистого міста» з приводу вакансії. Вільне місце з’явилося аж через рік.

— Я коли прийшла на роботу, до мене майстерка каже: «Я навіть дивитися за тобою не буду», бо зазвичай коли приходять на роботу влаштовуватися, то спочатку дивляться, як людина робить. А що за мною ходити і щось казати, якщо я п'ять років у «Відродженні» відпрацювала, — каже жінка.

Олександра підтримує чистоту на вулицях Єдності (колишня Катукова) та Василя Пирогова (колишній провулок Першотравневий). Це чимала ділянка роботи — протяжність самої лише вулиці Єдності більше одного кілометра.

— Гляньте, скільки вже вигребла за сьогодні, — показує Олександра гору пилу обабіч тротуару. — Там трохи далі через дорогу такі кущі стояли. Я взяла лопату, розчистила, то люди стали ходити там по тротуару. Бо раніше обходили по дорозі. Це мені ще треба буде сьогодні йти поливати дерева. На Першотравневій там два деревцята, їх нещодавно посадили. Як приїжджає трактор, то ми ще поливаємо. Це так: бочка води, набрала — полила, знов набрала — полила. Ось така робота.

Робочий день в Олександри починається з сьомої ранку і триває до третьої години дня. Вона прибирає, замітає, вантажить зметений пил на трактор. Лопата, віник і відро — це її знаряддя праці. Машина-пилосос із кьорхером, яка є в «Чистому місті», не допомагає феям чистоти підтримувати порядок. Як Олександра, так і її колеги все роблять вручну.

— Важко, але потихеньку робота робиться, — продовжує жінка. — Вчора приїхала майстер, каже мені: «Чисто в тебе тут». І то мене вже хочуть забрати звідси. Каже майстерка, заберемо тебе в місто. А я не хочу. Я тут за два роки вже звикла. Стільки я тут вигребла! Бо коли прийшла, тут таке робилося, просто жах. Я його повисапувала, повигрібала, бордюри чистесенькі. Хоча це все не наша робота, це мають самі мешканці будинків робити.

Мешканці мікрорайону училища теж відзначають, що стало помітно чистіше, ніж було раніше.

— У нас на вулиці тепер дуже чисто, — каже Наталія Юхимець. — Наша Олександра не просто папірці змітає і листя, а й навіть пилюку. Я щоранку її зустрічаю, коли їду на стадіон зарядку робити. О сьомій вона вже працює. Вона дуже старанна.

Живе Олександра у Махаринцях. На роботу до Козятина жінка їздить на велосипеді. Відстань немаленька — з центру села до вулиці Єдності треба проїхати вісім з половиною кілометрів. Щоб встигнути на сьому ранку, Олександра мусить прокидатися о 5:30. Якщо погода хороша, то дорога до роботи займає близько сорока хвилин, а якщо вітряно, то доводиться крутити педалі цілу годину. Взимку і коли йде дощ чи погана погода, їздить до Козятина дизелем, який курсує з Погребища. Тоді доводиться вставати о 5:00, щоб встигнути на транспорт.

А робота зовсім нелегка — працювати доводиться і під палючим сонцем, і в дощ, і в сніг, і в сильний вітер.

— Як вітер, то ще й іскри летять. Там далі по вулиці є стовп, — показує Олександра. — Коли сильний вітер, там щось замикає і починає іскритися.

— У вас тут мабуть менше смітять, ніж у місті? — запитуємо нашу співрозмовницю.

— Де там, у нас чистіше в Махаринцях, ніж тут в Козятині, — відповідає Олександра. — У нас в селі кожна господиня знає, що їй треба пакет для сміття. Якщо є якісь папірці, то складають їх і потім спалюють в плиті. Хочеш — засип ще вугілля чи дров і в хаті буде тепло. А тут що — йде і кинув під ноги. Я сьогодні від м’ясокомбінату до училища назбирала цілий пакет сміття: банки, склянки, вологі серветки. Бо це ж так — серветкою витерли взуття і кинули її під ноги. Стільки серветок, що це страшне.

Вкотре нагадуємо козятинцям, що чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять. Адже якщо ми самі будемо підтримувати чистоту і не смітити, то й Олександрі та її колегам значно легше буде працювати.

Читайте також:

Ще один ювіляр. Микола Кісарчук 30 років за кермом, щоб в кожній домівці було тепло і світло

Пропрацювала 40 років контролером енергонагляду Козятинської дільниці

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.