Андрій Опанасюк: «Браунфілд: про перспективи в Україні та свою волонтерську діяльність» (Пресслужба А. Опанасюка)

Андрій Опанасюк почав перший проєкт "браунфілду" в Україні із Вінницького лампового заводу. Ця інформація була актуальна на початковому етапі реалізації. Проте що таке саме "браунфілд"?

Це концепція створення індустріального парку на майданчику, де раніше вже проводилась виробнича діяльність. Відмінність від "грінфілду" полягає в тому, що "грінфілд" будується на чистому місці без попереднього використання.

Ця ідея належить Андрію Опанасюку, який є не лише підприємцем, але й активним волонтером. Він розповів про свої обов'язки волонтера та процес створення індустріального парку.

• Чи є волонтерство для вас покликом після повномасштабної війни. Як воно змінилося зараз? Збори для вас – це організація чи вклад особистих коштів?

• Наразі я ще не організував жодної збірки коштів. Коли розпочалася війна, багато з нас очікували, що вона триватиме лише 2-3 тижні, і ми розглядали це як необхідність об'єднатися, оскільки зламати віник із багатьма гілочками є значно складніше. Ми всі надавали допомогу наскільки могли. Багато зусиль здійснювалося нашими власними силами і залишалося поза загальнодоступним знанням. Ми і далі продовжуємо надавати підтримку разом як команда, не підносячи це на публіку. Зазвичай ми закуповуємо автомобілі у хорошому стані, оскільки це завжди потрібно. Також завжди є попит на дрони. На передовій зараз багато знайомих, і всі вони звертаються з конкретними запитами, тому ми акцентуємо увагу саме на цьому. Ймовірно, саме це змінилося у нашій діяльності.
• Коли ви отримали територію у свою власність? Чи війна вже розпочалася тоді?
• Це трохи не так. Я не мав жодних конкретних планів, але врешті-решт було укладено таку угоду. Під час роботи з бетонними плитами мій конкурент відвідував той об'єкт. Літом 2021 року мені запропонували придбати його, але я відхилив пропозицію, оскільки активно працював над проєктом "Велике будівництво". Тоді цей проєкт був у напруженій фазі і потребував масштабного збільшення техніки та персоналу втричі. Мені знадобилося дві хвилі переконування, щоб згодитися. В кінцевому підсумку я погодився, розуміючи, що це буде корисно для міста.
• Чи справді кінцевим бенефеціаром у документах був росіянин, а власниками кримчани?
• Фактично, у 2022 році я отримав право власності на завод, куплений у громадянина України з Вінниці. Спеціальний правоохоронний орган провів ретельне розслідування цього питання і прийшов до висновку, що ми є законними придбальниками майна. Раніше завод належав кримчанам, які до 2014 року також були громадянами України, проте їхні сучасні погляди на громадянські питання мені не відомі. Мої комунікації були з українським громадянином. Цю справу ретельно перевірили правоохоронні органи, і їхнє рішення було позитивним і публічно оголошеним. Це не створює для мене жодних тисків, оскільки цей завод має стати Вінницьким індустріальним парком у майбутньому.
• Територія, певно, монолітною не буде, але які плани і що на ній буде?
• Територія індустріального парку відкриває широкі можливості для реалізації різноманітних ідей. Розвиток міста не може обмежуватися лише будівництвом житлових комплексів, хоча цього теж вже здійснено значна кількість. На Харківському напрямку ситуація зараз дуже актуальна, і тому багато компаній виражають бажання перенести свої бізнеси сюди. На жаль, через обмежені умови багато людей, які хочуть працювати там, не можуть цього зробити. Тому ми плануємо створити таку можливість для них у межах індустріального парку.

Якщо бізнеси переїжджатимуть, то разом з ними будуть переміщуватися й їхні сім'ї, що має велике значення для дітей і майбутнього міста. У межах індустріального парку також планується створення сухого порту та залізниці.

• Що таке сухий порт, які функції він має виконувати?
• Це не нова ідея, оскільки на автодорозі М-21 у напрямку Києва, поблизу Калинівки на Вінничині, вже існує сухий порт, який я часто бачив під час своїх поїздок до Києва. Початково там облаштували платформу і проклали залізницю для завантаження щебеню. Зараз, кожен раз, коли я проїжджаю повз, я бачу велике підприємство, яке постійно модернізується.

Наш ламповий завод має площу понад 100 тисяч квадратних метрів, тому ми розглядаємо можливість розвитку додаткових послуг, таких як перевантаження, складання спільних контейнерів, розвантаження та розмитнення контейнерів із Китаю чи Пакистану. У разі необхідності товар може залишатися на митному складі стільки часу, скільки це потрібно клієнту.

Схожий досвід існує в Литві, де приблизно 70% товарів зберігаються на складах в очікуванні митного оформлення. На мою думку, це відмінний сервіс, який ми також плануємо надавати.

• Чи з нуля потрібно будувати залізницю? І якою є інфраструктура після стількох років пустування?
• На жаль, така можливість відсутня, оскільки протягом останніх 25 років територія залишалася без експлуатації. Колії також були демонтовані, тому ми звернулися до експертів для оцінки відновлення колій і взаємодіємо з залізницею.

Серед найближчих планів є відновлення залізничної гілки і покрівлі, яка вже заросла деревами. Потім планується заміна вікон у головному корпусі, а заключним етапом буде реконструкція фасадів, щоб приміщення стало сучасним складом. Крім того, у колишніх 30 тисячах адміністративних будівель передбачається облаштування офісних приміщень для компаній.

Ми також розробили часовий графік на виконання робіт, який становить півтора-два роки. Цей час відведений для завершення робіт з покрівлі, вікон, фасадів та відновлення залізниці.

• Ви вже приймали запити від бізнесів про релокацію і чи можливо до вас звертатися?
• Дивно, але ми вже отримували такі запити раніше. Спочатку ми узгоджували наші ідеї з міськими владами, і громада проявляє великий інтерес до того, щоб великі підприємства мали вже наявні місця для розміщення. Таких запитів надходить багато, оскільки підприємці, які приїжджають, мають різні уявлення про потрібні умови.

Наш індустріальний парк відноситься до типу «браунфілд», тобто території, яка давно не експлуатувалась, на відміну від «ґрінфілду», який створюється з нуля. Ми також відповідаємо цій класифікації за розміром території, оскільки ми маємо понад 20 гектарів.

Тому зараз підприємці можуть отримати від нас умови, терміни і інформацію про комунікації. Крім того, нещодавно ми отримали запити щодо виробництва металоконструкцій і створення великих об'єднань.

• Чи існують в Україні «браунфілди»?
• Можливо, в той же час розглядаються подібні проєкти, тому це питання краще уточнити у Міністерства економіки, оскільки вони мають відповідати за надання дозволів на такі ініціативи. Проте на момент нашого спілкування жодних таких ідей ще не було на столі.
• Для фінансів у час війни такі ідеї надзвичайно важкі, тож чи є перспективи?
• Так, фінансово це великий виклик через масштаб об’єкту і необхідність його реновації. Але в нашій країні існують кредитні можливості з пільгами, що робить ситуацію краще для нас. Тому ми також розглядаємо можливість звернутися до банку. Є ймовірність, що об’єкт може стати заставою, і ми готові до цього кроку. Просто без фінансової підтримки витягнути таке завдання важко досяжне.
• А що ж робочі місця? Скільки людей тут зможуть прийняти на роботу?
• Дуже складно зараз відповісти на це питання. Проблема полягає в тому, що нам не відомо, які саме види виробництва будуть розвиватися. Ми розглядаємо можливість створення виробництва будівельних матеріалів, в якому ми плануємо мати свою частину як виробники. Потреба держави в цьому напрямку буде безперечно важливою. Чи буде достатньо робочих місць? Я вважаю, що це складно передбачити, але ми точно плануємо найняти щонайменше 300 осіб.
• Яка реакція мешканців і чи не доводиться згладжувати конфлікти?
• Єдине питання може виникнути з приводу відстаней від житлових зон, але раніше асфальтобетонні заводи будувалися на відстані кілометрів від житлових будівель. Зараз існують значно покращені системи фільтрації, що дозволяють зменшити стандартні відстані до сотень метрів. Наше виробництво безумовно буде оснащене сучасним обладнанням, хоча завод будувався за раніше встановленими стандартами. Тому немає підстав очікувати будь-яких конфліктів в цьому плані.