Возить боєприпаси та… котиків. Зворушлива історія про нашого воїна на фронті

• Ця історія вразила нас у саме серденько. Вона про мужнього воїна Юрія та пухнастиків, якими він опікується під час служби.
• Нещодавно Чорнушка і Валюшка народили кошенят. «Прямо в ліжку — каже Юрій — Куди б я не їздив, скрізь брав з собою. І ось, привіз додому».
• Так, котики та кицюні знайшли свій прихисток на Козятинщині і наразі шукають люблячі родини.

Нашому земляку Юрію 50 років. Він родом з Вернигородка, але проживає з родиною у Козятині. Юрій служить ще з часів АТО, воював у 2014 та 2015 роках. Зараз він водій- військовослужбовець 35 бригади морської піхоти. Разом з побратамами був на Новопавлівському напрямку, а зараз — на Покровському. Працює на забезпечення бронегрупи, возить і боєприпаси, і людей.

Незважаючи на всю серйозність служби, бойовий досвід, у нашого земляка надзвичайно добре серце. Адже не може залишити поза увагою чи то кота, чи то собаку, яких залишили їхні господарі, тікаючи від війни. Мало того, що він їх годує, лікує, опікується ними, то ще й возить їх з собою, куди б не переїздив з бригадою.

А нещодавно Юрій привіз киць Чорнушку та Валюшку з кошенятами у безпечне місце, до своєї мами.

— Хочу сказати, що у кожному такому підрозділи є і собаки, і коти, — розповідає Юрій нашим журналістам. — Люди виїжджають, кидають своїх домашніх улюбленців, не забирають їх. Вони бігають, військові підгодовують, є чим кормити, продуктів вистачає. Їх дуже багато, їх покидали прямо з ланцюжками, нашийниками. Які міг, то я порозстібував, їсти давав. Ми як були з хлопцями на Херсонщині, в мене було 15 собак і 13 цуценят. Я їх всіх роздав, а одне привіз. Ось Кнопа в мене є, бойова подруга моя. Вона з Миколаївської області, зі Снігурівки. 

За словами Юрія, Чорнушка та Валюшка — це мама і доця. Вони прибилися до воїна на Дніпропетровщині, у селі Вознесенка Петропавлівського району.

— Їх треба було в грудні проколоти, щоб не ходили до хлопці, а я прогавив, — каже Юрій. — Бо я їх сам колю, лікую. Ось вони погуляли і через два місяці привели мені кошенят, прямо в ліжку. Взагалі, в мене було більше котів, а це ці, що до рук пішли. Вони жили зі мною в хаті, звикли до мене, то я їх мусів забрати, погрузив у ящик.

Оскільки кошенят багатенько, аж восьмеро і ще дві дорослі кішки, Юрій звернувся до місцевих волонтерів, аби вони допомогли прилаштувати пухнастиків. Всі надзвичайно грайливі, красиві, всі такі різні і всі такі милі. До речі, привчені до лотка з пісочком. 

Пост про те, що кошенята шукають своїх господарів, розмістили у соціальних мережах і за словами Юрія, половину вже забрали. Наразі залишилося ще є четверо — трьох колірні киці, чорно-білі котики. 









— Люблю тварин, мені їх шкода, буває трохи замучують, звісно, то вони тушонки не хочуть їсти вже, то каші не хочуть, то я їм і шийки купляв, — каже Юрій. — Одним словом, не бідували вони в мене. А зараз ось приїхав пролікуватися (на правій руці не відчуваю пальців) ну і відпустка буде, надіюся, то й їх з собою взяв додому. Взагалі, за тваринами треба чималий догляд. То, бачу, вже очки закислилися, поїхав купив краплі. В собаки там одного була якась гулька, то добре що зі мною чоловік служив, а він ветлікар — робили операцію.  Щодо стерилізації, то я проти неї, краще проколоти у «піковий» момент», але ситуації бувають різні, звісно. Краще, щоб був спеціалізований притулок, але це і фінансування і фахівці потрібні. Бережіть себе, своїх рідних та своїх улюбленців.

Ось такі вони, наші захисники та захисниці — з великими та добрими серцями, віддані своїй справі та чуйні до чотирилапих. А кому потрібні кошенятка, родом з Дніпропетровищини, звертайтесь за телефоном +380936242611.

Читайте:

У Сестринівський ліс вивезли восьмеро цуценят

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.