«Вишивана краса»: творчі світи Людмили Машевської та Наталії Дзіодзін

• Познайомимо вас із двома творчими жінками Козятинщини — це педагогиня Наталія Дзіодзін та керівниця легендарного хореографічного колективу «Зорянка» Людмила Машевська.
• Об’єднує жінок любов до вишивки — вони створюють неймовірної краси картини

Наталія Дзіодзін багатодітна мама, вчитель трудового навчання та образотворчого мистецтва у Пиковецькій гімназії. Народилася на Житомирщині, а після восьмого класу разом із батьками переїхала на Козятинщину, оселилася в наших Пиківцях, де згодом зустріла свою долю і створила власну сім’ю. 

Творчістю Наталія захопилася ще в дитинстві, а в студентські роки почала вишивати. Свої роботи вона неодноразово презентувала на виставках ремесел у Глухівцях та Юрівці.

— Мені не було важко вишивати, я це люблю, — розповідає майстриня. — Мені просто не вистачає зараз часу. Раніше я вишивала вечорами, але потім перестала, тому що при світлі лампи зір сідає швидко. Краще вишивати при денному світлі. Тому зараз я вишиваю, тільки коли є час.

У Наталії надзвичайно витончені роботи. Вона вишиває квіти, пейзажі, і не тільки.

— Мені ще також подобається вишивати людей, — ділиться жінка. — Картину з дівчинкою я вишивала, коли була вагітна Ромою. Я думала, що буде дівчинка, а народився хлопчик. А моя перша робота — це хата. Я її вишила, коли навчалася в художньому училищі.

Оформляти картини Наталії допомагає чоловік. Від батька він перейняв хист до різьби по дереву, тож більшість рамок, у які обрамлені роботи, чоловік Наталії виготовив власноруч. Найкреативніша рамка в останній роботі майстрині. На ній зображений глечик.

— Колись я вишивала велику картину, яку мені замовили в Грицеві, — розповідає Наталія Дзіодзін. — Там був зображений глечик, на ньому показане життя, а в глечику був букет квітів. Я на своїй картині зобразила лише глечик, оскільки він мені найбільше сподобався.

Вишивання — надзвичайно кропітка робота. Одна картина може мати від декількох сотень, до декількох тисяч хрестиків.

— Щоб вишити одну картину, потрібно трохи більше місяця, — каже жінка. — Це якщо я кожного дня сідаю вишивати.

Окрім вишивки, Наталія захоплюється ще й живописом. Її роботи можна побачити в Пиківці — вона розписала стіни в рідній гімназії, а також автобусну зупинку.

— Я живу біля цієї зупинки, постійно її бачу і подумала, що треба щось в ній змінити, бо щось вона мені не подобається, — каже майстриня. — Депутат знайшла фарби і все, що потрібно для того, щоб її розфарбувати, я продумала малюнок і так її оздобила.

Захоплюється творчістю і Людмила Машевська. Вона народилася у Чорнорудці, та практично все своє життя живе у Козятині. Із дитинства займалася танцями, працювала у сфері культури — очолювала будинок культури у Вернигородку, працювала в Районному будинку культури у Козятині. Її знає чимало мешканців міста, адже протягом багатьох років Людмила була незмінним керівником легендарного хореографічного колективу «Зорянка-Арт». За понад сорок років вона виховала не одне покоління народників.

— До мене найбільше любили ходити хлопці, — розповідає Людмила Машевська. — Бо вони як думають — ну що ці народні танці, вдягнули фартушок і потанцювали. Але вони приходили і я їм таке навантаження давала, що вони ледве-ледве виповзали з залу. Я після тренування їх питала: «То як, слабо прийти наступного разу?» «Я прийду!» — відповідали вони. Був такий період, що у мене в колективі хлопців було більше, ніж дівчат.

Тепер Людмила Машевська опанувала ще й рукоділля. У дитинстві вона дуже захоплювалася роботами своєї мами, а тепер і сама регулярно бере до рук голку з ниткою.

— Я голку не вміла тримати, — зізнається майстриня. — От бабуся дуже добре вишивала, все село знало, і мама так само. А я не вміла, але дуже хотіла навчитися. Впертість — хороша риса. І я почала вишивати, спочатку бісером. Потім захотілося мені вишивати Миколая Чудотворця. Звісно, треба було піти в церкву, попросити благословення, а потім вже вишивати. І на диво в мене дуже легко воно пішло. І потім картини вишила і старшому онуку, і молодшому. 

Найважче майстрині далася робота, де зображена дівчина з вовчицею. Там розмаїття сірих та коричневих відтінків.

— Там є такі фрагменти, де треба вишити один хрестик білою ниткою, а поруч поміняти на сіру, — розповідає Людмила Машевська. — То очі зробила, щось мені не сподобалося, я розпорола. Я три роки вишивала цю картину. Зараз у мене україночка, я почала її вишивати, але щось вона поки не пішла мені. Я її відклала, зараз в’язанням займаюся.

Свої роботи Людмила Машевська та Наталія Дзіодзін представили у Музеї історії міста Козятин. У понеділок, 16 березня тут відкрили виставку «Вишивана краса». Слова підтримки висловили директор Пиковецької гімназії Юрій Безпалько, родичка Наталії Ольга Клірішенко, психологиня Наталія Яковлєва, близька подруга Людмили Машевської. Усім присутнім подарувала композицію на скрипці Людмила Баюк. Виставка діятиме до 9 квітня. Вхід вільний.

 

Читайте також:

Глухівчанка представила свої унікальні вироби з соломи і отримала високу відзнаку

Козятинчанка Марина Василюк отримала престижну премію Anassilaos

Галина Мельничук з Козятина стала лауреатом обласного фестивалю «Палітра авторського слова»

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.