«В мене агресивна пухлина, яку треба терміново лікувати»: козятинчани рятують волонтерку Ірину Дигай

• У волонтерки з Махнівки півтора місяці тому виявили онкозахворювання кишківника.
• Пухлина дуже швидко прогресує. Тож лікування потрібно розпочати терміново. Рідні та близькі організували збір коштів.
• Підтримка виявилася колосальною — за дві доби назбирали 200 тисяч гривень.
• Поспілкувались з Іриною, яка розповіла про свій волонтерський шлях, про хворобу, що з’явилася зненацька та про кроки до її подолання
   

Махнівчанка Ірина Дигай на волонтерській ниві трудиться вже не перший рік. Допомогати нашим військовим розпочала ще з часів АТО. Робила це власними силами, по можливості їздила у госпіталі, що могла, те і возила. Коли ж у лютому 2022 розпочалося повномасштабне вторгнення росії в Україну, Ірина, звісно ж не стала осторонь і активізувалася з новими силами. Разом зі своїми односельчанами збиралися і робити коктейлі молотова, готували військовим обіди.

— Спочатку був такий переляк, не розуміли що, як і чому, — пригадує Ірина. — Потім, десь через тиждень, коли трасою почали їхати потоки машин, людей, наші хлопці стали чергувати на перехрестях, копали траншеї, були на блокпостах, ми з дівчатами організувалися. Наш куточок сусідів згуртувався, стали ліпити вареники, бендерики. Начинку робили з того, в кого що було. Все це заморожували і заносили в кафе, де його власниця Наталія Божко разом з дівчатами безкоштовно готувала і годувала всіх приїжджих безкоштовно. Через кілька місяців, коли усе більш-менш трохи притихло, хлопців стала годувати держава, я почала пекти пиріжки, їздити у госпіталі, до поранених.

Згодом, десь на початку літа до Ірини прийшла молода пара, яка теж проживає у Махнівці —  Роман і Вікторія Полічковські і сказали: «Давай щось робити». Пропозиції, що саме робити були грандіозні, але волонтери зупинилися на сухих пайках. Адже це оптимальний варіант для села — багато овочів, м’яса, зелені, фруктів. Вирішили придбати сушарки і приступати до справи. 

Варять супи, борщі, квасять помідори, роблять оселедці

— Ми зібрали гроші, поїхали в Глухівці, попросили, щоб тамтешні дівчата-волонтери поділилися базовим рецептом сухих борщів, — розповідає Ірина. — Нам не відмовили, ми їм дуже вдячні. Мама Вікторії — кухар. Тож вона, разом з Оленою Лісовою придумали щей свій рецепт. До нас доєдналася також Ірина Казіонова. І саме вона розробила рецепт гречаного і горохового супів, зеленого борщу. Це така була у нас сезонна страва.

У невтомній команді під пильним керівництвом Ірини працюють дві Наташі, дві Ірини, дві Ольги, дві Люди і два Андрія. Ірини жартома каже: «В нас, як у Ноєвому ковчезі»

— Ви напишіть про моїх дівчат, не про мене, вони на це заслуговують. — говорить Ірина. —   Мої дівчата — вони беззмінно ходять, як на роботу, фактично кожен день. В мене до них величезна повага, я їм доземно вклоняюсь. Ми співпрацюємо з іншими волонтерами. Добре знайома з Ольгою Пироговою, Іриною Колесник та Оленою Іванчук. Оці люди є для мене величезне прикладом. Ними передаємо багато допомоги. І до нас також звертаються військові. Не має різниці — наша громада, не наша — вони всі наші, рідні. Наші супчики дуже смачні, дуже гарні відгуки від військових. Адже все робимо з зажарочкою, з душею, не шкодуючи сил та часу.

Стосовно того, де волонтерська команда бере гроші, продукти, то тут все налагоджено. Якщо щось потрібно — організовують збір. Є такі люди, які допомагають фінансово на постійній основі. Люди несуть овочі, м’ясо. В основному збирають кошти на воду, світло, газ, пакети, хімію, спеції.

►Людмила Присяжнюк та Таня Романівська

На запитання, чи не рахували скільки вже насушили супів та борщів, Ірина відповіла, що ще на початку волонтерства писали, що кому дали і скільки. Зараз вже цього не роблять. Рахують по кількості закуплених вакуумних пакетів. Тож за підрахунками, на сьогодні зробили більше 80 тисяч сухпайків. Уявіть, яка це кількість! Але це ще не все. Додатково, того року махнівські волонтери зробили більше 100 відер квашених помідорів. Цього року квасили огірочки. Скільки банок вийшло — не рахували, але огірків було більше 30 мішків. Також дівчата роблять оселедці та варять каші, особливо в осінньо-зимовий період.

► На фото дві Наташи, дві Олі, Олена та Ірина (друга Ірина фотографує)

Домашня мазь — як перша допомога

Та й на цьому перелік того, чим дівчата-трудівниці допомагають військовим, не закінчився. Це вже не сухпайки чи інші смакота. Це домашні мазі від ран та опіків

— Хлопці, які користувались вже нашими мазями, просять їх і просять, — каже Ірина. — В основному беруть артилеристи, танкісти. Зараз йде холодна пора, тріскають губи, руки, беруться нариви, від того що немає належної гігієни, є проблеми з п’ятами. Також мазь допомагає від будь-яких укусів, опіків.

►Альона Осіпчук варить мазь

Домашню мазь дівчата варять вже більше року. Потім розливають в маленькі пластикові баночки, в яких завжди є потреба. За той рік зварили 48 літрів олії. Це десь виходить до 30 літрів мазі. Склад — цибуля, віск і два види олії. А нещодавно почали додавати до складу маточне бджолине молочко та гліцерин. 

Агресивна пухлина майже перекрила кишківник

Приблизно півтора місяця тому Ірина відчула важкість в кишківнику. Більше симптоматики ніякої не було. Жінка каже, що спочатку цьому не здивувалася, бо при її способі життя таке може бути. Думала, що це просто жовчний. Але все ж таки вирішила обстежитися, щоб розуміти, яку таблетку пити. 

• «У волонтерську родину прийшла біда». Захворіла жінка з великим серцем — Ірина Дигай. Потрібна допомога

— Я потрапила до шикарного лікаря, в одну із приватних клінік Вінниці, до сильного узіста, яка зразу побачила проблеми і терміново направила до онколога. Пройшла всі перевірки, всі обстеження, аналізи, КТ, колоноскопію і сказали діагноз — аденокарцинома товстої кишки низького ступеня злоякісності з виразкуванням, злоякісне новоутворення печінкового вигину. 

Лікування онкозахворювання дороговартісне. Звісно, всі близькі та рідні люди Ірини почали збір коштів. На допомогу прийшли і колеги-волонтери, які оголосили збір на своїх сторінках у соцмережах. Написала пост про допомогу своїй матусі і донька Софія. 

— Ольга Пирогова відразу написала пост, — розповідає Ірина. — Розумієте, мені так незручно, я ніколи ні в кого нічого не просила. Я з 9 років сирота, мама померла від онкології в 29 років. Прожила важкі роки, і дитячий будинок і все... Зараз я розумію, що ці гроші більше потрібні нашим захисникам.

За два дні назбирали 200 тисяч

Дописи про допомогу на лікування волонтерці розлетілися інтернетом дуже швидко. Люди висловлювали свою підтримку, бажали найшвидшого одужання та перераховували гроші. Буквально за два дні вдалося зібрати 200 тисяч гривень.

— Я знала, що мене будуть підтримувати, але щоб так, — ділиться враженнями Ірина. — Є лікування за кордоном. Я вийшла на волонтерів, серед яких Євгенія. Вона сама росіянка, вже   20 років живе в Німеччині. Принципово вивчила українську мову і допомагає нашим людям, онкохворим, влаштовує в лікарні військових, домовляється.

Ірина скинула Євгенії свій діагноз. Сказали, що можуть лікувати безкоштовно — або як переселенку, або як волонтера. Це не проблема, документи всі, все офіційно, але… потрібно багато часу, на все це оформлення. А якраз його в Ірини і немає. До лікування потрібно приступати терміново.

— В мене агресивна пухлина, — каже Ірина. — Розумієте, п’ять місяців тому я проходила обстеження і в мене нічого не було. 11 сантиметрів кишківника від печінкового нижнього кута і до верху, до підшлункової вразило за 4 місяці. Тобто, хвороба прогресує дуже швидко, пухлина майже перекрила кишківника.

Боротьба з онкологією у Ірини має розпочатися з хіміотерапії.

— Моя пухлина дуже важко піддається лікуванню, — продовжує Ірина. — В місті Кіль у Німеччині є приватна клініка, яку мені порадили. Там можна пройти хіміотерапію, а потім вже, думаю, поставлять на чергу на операцію в державну лікарню. 

Щоб пройти необхідний курс лікування потрібно близько 10 тисяч євро. Завдяки колосальній підтримці небайдужих людей, розпочати лікування вдасться, половина суми вже зібрана. приблизно за тиждень Ірина відправиться за кордон і буде боротися з підступною хворобою. Наразі триває підготовка документів. Не боротися вона просто не має права. Ірині 51 рік, має дві доньки та дві внучки, це її головна втіха та радість.

— Внученька Меліса, якій два роки — справжня зірка Тік-Току, танцівниця ще та, наше маленьке сонечко— розповідає з посмішкою на вустах Ірина. —  Старша донька працює в ДСНС, вона лейтенант, зараз в декреті. Меньша донька також при надії.

«Мої любі українці, я щиро Вам вдячна. Я отримала тисячі смс та дзвінків. Скажу чесно — я відчуваю провину перед нашими військовими, що гроші підуть на врятування мого життя. Тому що наразі я вважаю, що все потрібно віддавати їм. Бо кожен дрон, машина, тепловізор врятують наших синів, чоловіків та братів. Але я обіцяю, що я вернуся в стрій та буду працювати ще більше! Дякую та доземно вклоняюся кожному за допомогу!»  — написала на своїй сторінці у фб пост подяки Ірина.

Наразі збір коштів на лікування Ірини триває. Адже назбирали ще не всю сумму. Кожна ваша гривня — це шанс на порятунок, це життя. Давайте допоможемо жінці, яка все своє життя звикла допомагати іншим!

Реквізити для допомоги

• Гонта Софія (моно) 4441114450594559

• Дигай Ірина (приват) 4149499397735182

Читайте також:

Олександр із «Зірок Арчі» отримав в бою поранення і втратив все спорядження: земляки допомогли

Волонтери збирають мільйон на комплекти FPV-дронів. Долучайтеся

 

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.