RIA досліджує проблему якості питної води у Козятині

Редакція нашої газети провела “круглий стіл” для з’ясування причин та обставин

погіршення якості питної води в загальній водопровідній мережі Козятина. Були запрошені керівник БМЕУ-2 Микола Кравець, Іван Смолич — колишній начальник залізничної СЕС, Едуард Буровський — фахівець з водопостачання (який віддав сили та досвід підприємству, що постачає питну воду в наші оселі зараз). На другій половині столу розташувались ми, активісти “Громадянської позиції” Владислав Гончарук, я — видавець газети та головний редактор Тетяна Лозінська.

Микола Кравець доповів про стан справ у постачанні питною водою на 24-тисячний Козятин.

За його словами, з 1933 року, коли був збудований водопровід з Медведівки, минуло майже сторіччя. З того часу суттєво погіршилася екологічна ситуація в районі водозабору. Мережі водопостачання не відповідають сучасним вимогам. Очистивши воду в місці водозабору, неможливо доставити її за 18 км до міста без повторного забруднення.  Підприємством надаються всі технологічні можливості для якісної очистки води. Вона відповідає усім бактеріологічним та біологічним показникам.

— Я використовую водопровідну воду для приготування їжі та вживаю сирою, — наголосив пан Кравець.

Як стверджує пан Кравець, існує три фактори, які впливають на якість води.

Це рівень у водоймі (орендарі не дозволяють спускати ставки), стан фільтрів та стан розподільчих мереж. Підприємство в цьому році планує направити 1 млн 200 тис. грн на оновлення фільтрів, 200 тисяч — на ремонт хлороатозної, 200 млн грн на заміну коагулянту, та на часткову заміну мереж — 150 тисяч гривень. Усі спонсори будуть сприйняті тільки позитивно.

Едуард Буровський додав, що на “Медведівці” порушена сама технологія очистки води, яка призводить до неможливості якісної її дезактивації. Каскад ставків, які живлять об’єкт водозабору, віддані в оренду та зариблені  Це суттєво погіршує екологічний стан водойми. Відсутні огородження водойми, кордон санітарної зони з попередженням про заборону купання у ставку, складування селянами гною ближче 50 метрів до водойми. Грубим порушенням є і розташування кафе  “Кам’янка” прямо на березі, напування свійських тварин, вигул та купання собак.  Погіршують якість води орендарі, які орендують каскад з чотирьох ставків. В орендованих ставках при вирощуванні риби використовуються добавки, які негативно впливають на забруднення водойми. Збільшена у рази кількість риби в ставку також забруднює воду. Очисні споруди неспроможні очистити воду. І якщо в радянські часи вода цвіла лише 2 тижні у рік, влітку, то зараз її цвітіння продовжується з квітня по жовтень.

Іван Смолич зазначив, що Вернигородок, Селище і Велике споживає в нашому районі найбільш чисту, якісну та дешеву воду. І недоцільно використовувати відкриту водойму для водозабору, на тотальну очистку земснарядом якої підуть значні витрати. Цивілізовані країни, які дбають про здоров’я свого населення, використовують тільки підземні свердловини. Вода в них чиста, але дуже насичена залізом. Однак є технології очистки. Жителі Японії взагалі не вживають сиру воду, чим захищають себе від багатьох кишкових та бактеріцидних захворювань

Як висновок,  дати питну воду Козятину можливо, обравши один з двох проектів. Це або існуючий, який тягне величезні затрати по очищенню дна водойми та приведення суміжних ставків до необхідних санітарних норм з забороною розведення в них риби. За словами пана Кравця, на це знадобиться близько 5 мільйонів гривень. Чи альтернативний, з будівництвом нового водогону з Селища, зі створенням міського водоканалу, який потягне до 50 млн грн. Також необхідно буде спорудити нову мережу водогону в місті з “розводкою” по будинках.  Адже, під’єднавши новий водогін до старої мережі, у кранах отримаємо не якісну воду. Новий проект з Селища, вартість якого вдесятеро вища, дасть надалі суттєву економію по очистці води, покращить здоров’я городян. А це гарна інвестиція в рідний Козятин.

(Обговорюємо проблему разом на сайті Kazatin.com, де кожен може висловити свою думку)

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.