Почув крики про допомогу, вхопив дві «переноски» і побіг рятувати

• Героїчний вчинок. Солдат Національної гвардії України Віталій Шпінь врятував двох односельчан, які провалилися під лід. Каже, що саме йшов до своєї котельні, аби підкидати дров, як почув крики про допомогу.
• Нацгвардієць, не вагаючись, взявся рятувати, захопивши із собою дві переноски.
• Як діставав хлопців із крижаної води — читайте у матеріалі

Цей випадок стався минулого тижня на «Заводському ставку», що у Йосипівці. Спочатку про порятунок двох молодих людей на водоймі повідомили козятинські надзвичайники. Рятівником односельчанин став військовослужбовець Віталій Шпінь, який наразі несе службу в Національній гвардії України. Згодом нам вдалося поспілкуватися з ним і дізнатися подробиці цієї події, яка завдяки Віталію завершилася хепі-ендом. Каже, добре, що вітер був у його сторону, інакше б не почув крики про допомогу.

— Загалом, у Йосипівці багатенько ставків. Цей, «Заводський», він технічний, знаходиться між селами, — розповідає нацгвардієць. — Водойма відноситься до цукрового заводу, її використовують у сезон цукроваріння. Став великий і глибокий, подекуди сягає і п’яти метрів. Там, де провалилися хлопці, було приблизно три чи два з половиною метри глибини.

Почув крик: «Люди, допоможіть, топлюся!»

У той день, коли все сталося, Віталій був вдома. Його оселя знаходиться недалеко від ставу. Якщо спуститися донизу, то це десь метрів 200. На годиннику перевалило за 19.00, тож стемніло вже добре.  

— Я саме вийшов на вулицю, пішов до котельні, аби підкидати дров, — пригадує Віталій. — Хотів ще розкидати попіл по городі, бо вже трохи назбиралося, як просто почув, що хтось кричить: «Люди, допоможіть, топлюся!»

За словами Віталія, спочатку його охопила паніка. Зрозумів, що сталося щось недобре і це не жарти. На кону — людське житті. Потім у голові пішов процес — що робити, як вчинити.

— Я оцінив ситуацію, — розповідає Віталій. — Прорахував, що той, хто просить допомоги, може бути не під цим берегом, а на іншому боці, чи десь на середині (я тоді не знав, що їх двоє). Мотузок ніяких не було. Натомість у котельні висіло дві великих переноски. Я їх схопив, взяв телефона і побіг.

Поки Віталій біг на допомогу, почав набирати у всі служби — «102», до рятувальників, у швидку допомогу. Коли вже прибіг до ставу, роздивився все довкола і почав думати, як ближче підійти до чоловіків, що борсалися у воді. А вони були за метрів 40 від берега.

— У мене переноски по 45 метрів і мені якраз їх вистачило, щоб докинути. Іншого виходу не було — з цієї сторони льоду на ставку не було взагалі, він починався десь через метрів 5-7. Тож кинув переноску. Запитав першого хлопця, якого кинувся рятувати чи він сам, той сказав, що ні. Ще один був трохи правіше, вони були не разом. Посвітив ліхтариком, аби його побачити.

Врятував одного і кинувся до другого

Спочатку Віталій витягнув першого чоловіка. Поклав його на вербу. Потім побіг рятувати другого. Каже, добре, що навпроти чоловіка була кладка велика, яка вела майже до нього.

— Вона метрів з 10, я пішов по ній і дотягнувся, — продовжує Віталій. —  Коли вже дістав обох із води, дотягнув їх до берега. Дочекався, поки приїдуть рятувальники, швидка. Хлопці трохи наковталися води, в одного було переохолодження, тож їм надали всю необхідну допомогу. 

Переконавшись, що з чоловіками все добре, Віталій пішов у своїх справах. Каже, на все про все пішли лічені хвилини. Від того моменту, коли він почув крики про допомогу і до того часу, коли витягнув їх на берег, пройшло хвилин 15.

Обставин, через які чоловіки опинилися на ставку та провалилися під лід, Віталій не назвав. Сказав, лишень, що вони його односельчани. Одному 25 років, іншому — 27.

Має родину, служить у Нацгвардії

Поцікавилися у нацгвардійця, чи це його перший такий досвід. Адже він не розгубився, вдало продумав свої дії і мужньо, а головне дуже швидко, витягнув людей із крижаної води. 

— Це перший випадок у моєму житті, коли я рятував людей, — сказав солдат.

Також розпитали у Віталія і трішки його біографії. Йому 37 років, народився, виріс і навчався у Йосипівці. Має дружину та 8-річного синочка. З червня проходить службу в Національній гвардії України. До цього працював на багатьох роботах. Був і водієм у Києві, і слюсарем-механіком на місцевому біогазовому заводі. Також вивчився в академії на економіста, але по спеціальності працювати не вийшло. Каже, займався тим, що подобалося, що приносило задоволення.

Ось такі вони, наші земляки-військовослужбовці — хоробрі, з великими серцями, завжди готовими прийти на допомогу та врятувати чиїсь життя, ризикуючи при цьому власним. Велика подяка таким людям, яких із впевненістю можна назвати Героями.

Читайте також:

«Чоловікові поставили страшний діагноз». Родині Пясецьких з Козятина терміново потрібно допомога

«Я їй мормишку з брильянтом купив, а вона брати не хоче»

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.