Олесь Берт втратив руки, але зберіг життя. Лікарі борються за зір: історія Героя

Ірина Шевчук

Олесь Берт раніше працював у Козятинському пожежному поїзді пожежником. З перших днів повномасштабного вторгнення боронив нашу країну.
На початку травня на Луганщині воїн отримав важкі поранення, але найголовніше — вижив.
Поспілкувалися з його дружиною Оленою, яка розповіла про стан Олеся зараз та про те, як потрапив під удар ворожого дрона

Справжнє пекло переживають наші захисники на полі бою. Під постійними обстрілами, звуками вибухів вони мужньо стоять на захисті рідної землі і виконують свої бойові завдання. На чергове завдання 7 травня, разом із побратимами поїхав і наш земляк, 31-річний військовослужбовець 66-ї ОМБр 1 ОСБ, оператор FPV-дронів Олесь Берт. Сватівський напрямок, на годиннику — близько 9.00. Олесь виставляв дрона і побачив, як над ним пролетів ворожий безпілотник. Стався вибух. За декілька хвилин до поранення саме говорив із дружиною.

— Ми спілкувалися з ним о 8.15, а о 8.50 це сталося, — пригадує той важкий день Олена, дружина Олеся Берта. — Об 11.30 мені зателефонував його побратим Саша і розповів про все вже тоді, коли чоловіка відправили з позиції в сторону Лимана, в стабілізаційний пункт після поранення. Хлопці наклали йому турнікети, надали першу допомогу.

Відео дня

За словами Олени, загалом на позиції виїжджають троє — два оператори і водій. Один сидить у бліндажі біля апаратури, а другий — виставляє дрона на взліт. Того дня вислідили… прилетіло…

Хоч Олесь і був у захисній амуніції, але поранень зазнав надскладних. Це і важкі травми очей, опіки обличчя, множинні осколкові ураження по тілу, ампутація обох рук до середини передпліччя. Але живий. У таких випадках говорять: «Народився у сорочці».

— Уже коли я трішки заспокоїлась і ми з ним говорили, я сказала Олесеві — хоч би одна рука залишилася, на що він мені відповів: «Ці руки життя врятували. Якби я не встиг прикрити ними обличчя, голову, то невідомо, як би все було».

У перші дні після поранення лікарі боролися за життя Олеся. Після Лиману, де його стан стабілізували, дали снодійне і знеболювальне, і відправили на Слов'янськ. Потім на Дніпро у лікарню імені Мечнікова.

— Стояло питання взагалі, чи він буде жити, бо він не дихав сам, був дуже важкий, — розповідає Олена. — Коли його перевезли в Київ, він перебував у медикаментозному сні, тривалий час знаходився у реанімації. Брат Олеся поїхав одразу, але його не пускали. Я постійно телефонувала, щоб дізнатися, в якому він стані. Знала, що нема рук, опіки, багато осколків. Побачила чоловіка вже тоді, коли його перевели до Києва.

Наразі Олесь знаходиться у військовому госпіталі у Львові, у хірургічному відділенні. У загальному його стан середньої важкості. Поруч із ним постійно чергують рідні — дружина та брат.

— Олесю вже набагато краще, — каже Олена. — Сам їсть, пробуємо потрошки ходити. Позавчора (у суботу, 25 травня) йому зробили реампутацію, вкоротили руки під протезування. Зараз він відходить від операції. Гостро стоїть питання, аби відновити зір.

Були в окуліста, він сказав, щодо лівого ока, то є шанси на збереження зору. Не 100%, звісно, але сказали, що зроблять все можливе, аби він на нього бачив. З правим оком складніше. Там дуже великі пошкодження. Якщо все буде добре до п’ятниці, і він не буде температурити, буде все добре з його руками, то проведуть планову операцію на очах. Будуть дивитися, що там. Тому що обстеження ми пройшли, УЗД, КТ, але лікарям треба бачити, що всередині.

Після того, як рідні дізналися про поранення Олеся, оголосили збір коштів, адже лікування та реабілітація — важкі, довготривалі та дороговартісні. Олена написала пост про допомогу на своїх сторінках у соціальних мережах. Жінка розповідає, що в перші дні люди дуже відгукнулися — перекидали кошти, репостили. За що рідні їм дуже вдячні. Та, на жаль, через кілька днів активізувалися і шахраї, які використовують фото пораненого Олеся та додають свої реквізити.

— Мені дівчата скинули скріни з телеграма, де мої фото з посту використані, номер телефону приховали. У повідомленні написано, що нас відправляють у Німеччину, треба 8 тисяч доларів, типу що я прошу гроші, — розповідає Олена. — Не ведіться, будьте уважні. Це вже зараз я пронумерувала всі свої фото, а тоді я була в такому стані, що і не думала про шахраїв, що може таке бути. Впевнена, цим створінням (я знаю, будете читати) воно повернеться! І ті кошти, які вам вдасться видурити, користі не принесуть.

Незважаючи на всі складнощі, Олесь та Олена тримаються, підтримують одне одного. У воїна велика жага жо життя, він сильний духом і все подолає. Є заради кого — вдома на нього чекає семирічна донечка.
Давайте фінансово допоможемо нашому земляку пройти лікування та реабілітацію.