Козятинчанка Ірина Мандибура пише вірші

• Сьогодні познайомимо вас із талановитою дівчиною, яка закохана в поезію.
• Її надихають солодощі та осінь.
• Для Ірини це — особлива пора року.
• Чому так і чим козятинчанка захоплюється окрім віршів.

Ірина Мандибура народилася і виросла у Козятині. Після закінчення школи дівчина поїхала на навчання до столиці. Вступила до Київського національного університету культури і мистецтв, що в народі більш відомий як «університет Поплавського». Планує стати режисером театру та кіно. Саме ця спеціальність припала їй до душі найбільше. Зараз закінчує четвертий курс і готує дипломну виставу.

— Це єдине, що мене так сильно цікавить, — розповідає Ірина. — Я взагалі багато чим цікавлюся: і ручною роботою займаюся, і ювелірними виробами. Але режисура — це така сфера, де поєднано все: і математика, і фізика, і біологія, і література, і історія. Це те, що навчатиме тебе не одному чомусь, як це буває, якщо ти йдеш, наприклад, на фізика, а навчатиме тебе абсолютно всьому життю.

Окрім того, що дівчина захоплюється режисурою, їй також подобається писати вірші. Любов до поезії прокинулася в Ірини ще у початковій школі. Власні твори почала писати, коли була у 3 класі.

— Здебільшого я писала з самого початку про природу, тому що я дуже боялася такого слова як кохання і мені здавалося це дуже соромним, — зізнається козятинчанка. — Тому у дитинстві я старалася про це не писати. Але потім, коли вже подорослішала, клас 7–8, коли з’явилися перші почуття, я зрозуміла, що цього не варто соромитися. Я це почала втілювати у вірші і багато куди з ними їздила.

Талан в Ірині розкрила її вчитель Тетяна Мартинюк. Вона викладає у школі № 5 українську мову та літературу. Саме завдяки їй героїня нашої публікації почала не лише писати, а й цікавитися режисурою.

— Тетяна Мартинюк помітила на ранніх моїх етапах, що у мене щось таке є і вона почала зі мною скрізь їздити, подавати мене на різні конкурси, — продовжує поетеса. — І ми з нею так потоваришували, що вона була для мене більше, ніж просто викладач. Вона для мене стала другом і дуже важливою людиною у моєму житті. Завдяки їй власне, я пішла в режисуру, тому що мене це почало цікавити. І писати теж почала завдяки їй не лише вірші, а й прозу, і ставити спектаклі з власних сценаріїв.

Ірина захоплюється творчістю Ліни Костенко та Едуарда Асадова. Хоч останні два роки, зізнається, пише значно менше, ніж раніше, та все одно любов до поезії не згасла.

— Де ви черпаєте натхнення? — запитую Ірину Мандибуру.

— Солодощі, — без роздумів відповідає дівчина. — Це дуже важливо також, тому що це певний настрій. І погода дуже впливає. Я завжди кажу, що осінь — це така пора, якою варто дуже сильно перехворіти, але так, щоб потім вона тобі принесла натхнення. Тому що літо — це таке, ти кудись бігаєш постійно. Весна — це коли ледве прокидаєшся після тієї зими. А осінь — це час, коли ти повертаєшся після всього, що трапилося, і усвідомлюєш, переосмислюєш своє життя, готуєшся з весни почати його інакше.

Днями за ініціативи Ірини Мандибури відбувся літературний вечір «Осінь дарує натхнення». Дівчина виступила не лише організатором заходу, а й зачитала декілька поезій. Щоправда, не власних. Чому не декламувала свої вірші, пояснює просто — читати своє надзвичайно важко емоційно і потребує особливого настрою.

Спеціально до заходу у глядацькому залі міського будинку культури, де відбулася подія, оформили міні-виставку фотографій Анни Василюк, присвячену осінній тематиці.

Окрім Ірини, на літературному вечорі читали поезії також Інна Ковбій, Аліна Щербина, Катерина Зелінська, Анастасія Коломієць та Людмила Кудимець.

Марина Гергус зіграла на скрипці, Андрій Сєргєєв — на гітарі.

Юлія Блащук, Аліна Щербина та Катерина Зелінська співали пісні.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.