Багатодітна сім’я розпочала нове життя на Козятинщині

Юлія Кожан

Переселенці започаткували молочний бізнес

Пиковецька громада поповнилась родиною Євтушевських. Сімя переселенців із Луганської області започаткувала на новому місці нову для них справу. Вони створили козину ферму і виготовляють бринзу та йогурт.
Голова родини — Андрій народився в Урало-Кавказі, населеному пункті поблизу Краснодона на кордоні з Росією. Зараз недалеко від тієї місцевості знаходиться пункт пропуску Ізваріно. Чоловік закінчив училище річкового флоту в Ростові на Дону. Після навчання повернувся додому. Пішов працювати робочим очисного забою на шахті.
За словами Андрія Павловича в 1997-1998 роках шахтарям перестали платити зарплату.
— Я змушений був піти працювати таксистом, — розповідає фермер-початківець. — На роботі зустрів тепер дружину Марину. Створили велику дружну сім’ю. Живемо разом із моїми батьками та виховуємо чотирьох синів.
На той час, коли відчули необхідність покинути Луганщину, у власності родини було 3 квартири в Краснодоні. Про початок вторгнення ворожих військ Андрій розповідав із болем на очах, адже це змусило його покинути домівку.
— Коли на наших дорогах з’явились російські військові на танках, БМП і Камазах, в 2014 році, вирішили тікати, — каже Андрій. — Мусили залишити все. Життя дорожче. У мене в Бердичеві родичі. Ми хотіли десь недалеко купити будинок. На наші статки знайшлася оселя в Пиковці. Довго вибирати не було як. Двоє малих дітей, хворі батьки. Знайшли газифікований будинок, у якому всі помістились, і були вже раді.
Далі постало питання, де знайти роботу. В селі це проблематично. Як розповідає господиня Марина, жартома вирішили завести козу.
— Поступово жарт переріс у серйозний намір, — пригадує мати чотирьох синів. — Думка промайнула, зробити невеличку козину ферму та займатися реалізацією молочних продуктів. Нам допомогла організація “Джерело надії”. Вони дали нам можливість захистити бізнес-план, як підприємцям-початківцям. Ми виграли грант на виробництво та продаж козячого молока та продуктів його переробки. Ось так з весни почали потихеньку невеликими обсягами продавати свою продукцію з доставкою по Козятинському району. Давали оголошення в газету. Поступово з'явились постійні покупці.
На подвір'ї Євтушенків усі при роботі. Дванадцятирічний Олексій облаштовує клумбу. Мама готує посуд для виробництва сирів. Найстарший Дмитро — у хаті з бабусею і дідусем, які прикуті хворобами до ліжка. Трирічний Андрій пасе кіз і приглядає за найменьшим Сашком. Скрізь чистота і порядок. Линуть пахощі скошених трав. Козочки в чистому загоні гарненькі і доглянуті.

Вже близько року сім’я переселенців облаштувалася на Козятинщині. Вони поступово набирають клієнтів та стають на ноги. Так, опинившись на чужині, не склали руки і не впали у відчай. Їх родина — приклад того, як треба наполегливо працювати.