Врятована з війни: як цуценя з фронту знайшло дім і любов у Козятині
- Її назвали Террою, на честь териконів Донбасу.
- Цю чотирилапу красуню вивезли з-під обстрілів, коли вона була ще зовсім малою.
- Вона довго боялася гучних звуків та людей, та в родині козятинчан знову навчилася довіряти
Знайомтеся, це Терра. Минулої осені її життя було під загрозою, адже вона прийшла на світ у зоні бойових дій. Нині чотирилапа красуня з глибоким поглядом живе у Козятині, в родині Радько. Їй вдалося знайти свій дім завдяки волонтерам.
— Моя донька Уляна підписана на медичний добровольчий батальйон «Госпітальєри» в інстаграм, — розповідає Наталія Радько, опікунка Терри. — Госпітальєри займаються евакуацією поранених і є ще одна група — «Госпітейлз», яка допомагає тваринам у зоні бойових дій та на прифронтових територіях. У групі «Госпітейлз» опублікували оголошення, що п’ять цуценят із фронту шукають дім. Серед них була дівчинка з чорно-білою мордочкою. Тоді їй був місяць.
Донька Наталії загорілася ідеєю, щоб батьки взяли це цуценя. Однак для Наталії наважитися на такий крок було дуже і дуже непросто. Незадовго до того, як у їхньому житті з’явилася Терра, родина Радько втратила свого чотирилапого улюбленця. Дружок прожив у сім’ї майже двадцять років. Наталія до останнього боролася за його життя, та вік тварини взяв своє. Ця втрата стала дуже болючою для козятинчанки, тож спершу вона не була впевнена, чи готова знову взяти в сім’ю собаку, але зрештою погодилася.
Родина Радько відгукнулася на оголошення. На цуценя довелося трохи зачекати. Спершу крихітку довго не могли евакуювати. Потім її привезли до Києва, де вона тривалий час була на перетримці, отримала необхідні щеплення та документи. Нарешті після двох місяців очікування цуценя привезли потягом до Козятина. Усе це безкоштовно — з родини Радько не взяли ні копійки ані за транспортування, ані за вакцинацію, ані за оформлення документів.
— Коли вона приїхала, я дуже здивувалася, — згадує Наталія Радько. — На фотографії це було зовсім маленьке цуценя, а тут привезли таку велику собаку. Їй було на той момент вже близько трьох місяців. Спершу я взагалі подумала, що нам підмінили собаку. Але потім ми придивилися до окрасу і зрозуміли, що це наша собака, просто вона вже виросла.
Перші три ночі довелося спати поруч
Її вирішили назвати Террою, на честь териконів Донбасу, адже вона приїхала зі східної частини України.
— Ми дуже довго міркували над тим, як назвати нашу східнячку, — продовжує Наталія. — Уляна запропонувала назвати її Террусею, щоб в імені обов’язково була згадка про схід.
Звикнути до нової домівки для Терри теж виявилося непростим завданням. Йти до рук вона спершу зовсім не хотіла, їсти також, лишень могла випити трохи води. Перші три ночі Наталії взагалі довелося спати разом із цуценям, бо крихітка не хотіла залишатися сама.
— Ми зробили їй куточок на ганку, там у нас тепло, тож ми поставили лежанку, постелили пелюшки, — розповідає козятинчанка. — У першу ніч щойно я причинила двері, почула, як Терра скавулить. Я мусила взяти свою подушку, повернутися на ганок і спати поруч із нею. Терра, до речі, дуже любить зариватися носом під пахви. Таке відчуття, що її носили в теплій куртці, можливо військові, і вона звикла до того, що її так обіймають. Вона до цього часу заривається носом чи під кофту, чи під куртку.
«Здається, у тварин також буває ПТСР»
Поступово Терра почала звикати до нової родини, стала більше довіряти Наталії. Але перші тижні життя у зоні бойових дій досі даються взнаки. Коли 28 серпня була масштабна атака дронів на Козятин, Терра дуже злякалася. Її взагалі лякають повітряні тривоги, навіть якщо немає вибухів.
— Завжди коли виє сирена, вона скавулить, — каже Наталія. — Якщо Терра в цей час гуляє на подвір’ї, я відчиняю двері, вона одразу забігає в хату, у неї на ганку лежанка, в яку вона лягає і тільки тоді почуває себе в безпеці. У ту ніч, коли була атака на Козятин, вона з розгону забігла до нас в спальню, стрибнула на ліжко і зарилася в подушки, хоча вона ніколи не мала звички вистрибувати на ліжко. Я її обійняла і ми так і сиділи, поки це все не скінчилося. Терра дуже реагує не лише на вибухи, а взагалі на різкі гучні звуки. Мені часом здається, що у тварин також буває ПТСР (посттравматичний стресовий розлад — авт.). У нас вулиця доволі тиха і здебільшого їздять лише автомобілі сусідів, а коли проїжджає гучніша машина чи сміттєвоз, у Терри одразу були вуха до верху і вона дуже боялася. Зараз вже більш-менш звикла.
«Вона задала нашій сім’ї руху»
Терра — справжній енерджайзер. Вона грайлива та енергійна, обожнює щось шукати і рити, а ще вона надзвичайно розумна. Коли настав час її стерилізувати за віком, після операції потрібно було обробляти шви. Ще під час першої процедури Терра зрозуміла, що їй потрібно лягти на спину і виставити животик.
— Вона дуже потребує уваги, — розповідає Наталія. — Коли я приходжу додому і вона бачить, що я в гарному гуморі, одразу несе до мене свою улюблену іграшку. М’які іграшки у неї з першого дня, відколи вона в нас живе. Перші дві вона порвала, третя залишилася з нею надовго. Цю іграшку вона завжди бере з собою, чи то вона йде в лежанку, чи то гратися. Дуже любить гризти горіхи, вона їх розгризає, виїдає горіхи, а шкарлупки складає на килим. І потім коли ти відчиняєш двері і виходиш з кімнати босоніж, це такий масаж для стоп. Дуже любить вона ганяти курей. Мені часом здається, що їй було б дуже добре жити десь на полонині.
Ще Терра полюбляє гуляти в лісі. Туди вони з Наталею їздять машиною. В автівці чотирилапа красуня поводиться дуже чемно — вона їде на передньому сидінні та уважно розглядає все довкола. Живе Терра в родині Радько вже майже рік і за цей час стала невід’ємною частиною сім’ї.
— Я дуже боялася, що не зможу знову полюбити собаку, хоча я прив’язуюся до тварин всім серцем, — підсумовує Наталія. — Думала, що буду порівнювати її з Дружком, що це навіюватиме на мене ностальгію. Але я зрозуміла, що це зовсім інша собака, з іншим характером. Для чогось вона прийшла в нашу сім’ю, значить, вона щось мені повинна була дати, а я — їй. Насправді вона стала як ковток свіжого повітря. Це наче у тебе знову з’явилася мала дитина, яку постійно треба глядіти. Ти вже нікуди не поїдеш, доки з нею все не владнаєш, бо маєш або взяти її з собою, або їсти купити і домовитися з кимось, щоб за нею приглянули. Вона задала нашій сім’ї руху.
Матеріал створено у межах участі в конкурсі «Співпростір», за підтримки ГО «Ю-Хартс Україна» та Kormotech.
Читайте також:
Машина збила його біля «Візиту», та завдяки небайдужим людям вдалося врятувати йому життя
У Козятині стерилізували і вакцинували безпритульних тварин, а деякі навіть поїхали у Швецію
Перш ніж завести машину, перевір, чи ніхто не сховався
Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.
