«Він був воїном по життю». Пам’яті Героя Андрія Веця з Козятина

• Минає рік, як загинув Герой Андрій Вець. Він потрапив у аварію під час передислокації.
• Вилетів з авто і загинув, єдиний з усіх, хто перебував в машині.
• У той день козятинець міг би бути вдома — він планував піти у відпустку на початку квітня. «Але у Господа на всіх нас мабуть свої плани», — каже мама Героя

Андрій Вець — корінний козятинець. Він народився і виріс у місті залізничників. Хоча в дитинстві не мріяв працювати на залізниці. Маленький Андрій хотів стати пожежником. Навіть участь у змаганнях брав, навчаючись у школі, отримував призові місця. Цікавився спортом, ходив на дзюдо та карате. А потім у хлопця з’явилася ще одна мрія — стати поліцейським.

Андрій навчався у школі №1. Після випуску його призвали до армії. Строкову службу проходив у Вінниці. А після цього йому вдалося здійснити свою мрію — він пішов працювати у лінійний відділок міліції на станції Козятин. Втім пропрацювавши близько півроку вирішив все таки змінити професію, поїхав до Вінниці і влаштувався в охоронну фірму «Ніка». Починав як охоронець, згодом став начальником зміни.

Потім Андрій вирішив продовжити навчання. Вступив до Козятинського міжрегіонального вищого професійного училища залізничного транспорту. Здобув професію електромонтера контактної мережі. Після випуску з училища працював за фахом у Вінниці на БМП-392 (будівельно-монтажному поїзді). Там він пробув до кінця 2017 року, після чого звільнився.

— Він пробував віднайти себе, тому що розлучився, були злети, були і падіння, але знаєте, він воїн по життю мабуть, — каже Ольга, мама Героя. — Він зміг знайти в собі сили і в березні 2023 року став на захист Батьківщини. Пішов на війну сам.

Андрій Вець потрапив до 41 Окремої механізованої бригади. Спершу протягом місяця проходив вишкіл у Кіровоградській області, а потім — у Польщі. Там брав участь у військово-патріотичних змаганнях, отримав грамоту і за участь у змаганнях, і від командира частини.

— У сина позивний спочатку був «Батя», але коли вони з підрозділом проходили  навчання в Польщі, Андрія тренували на штурмовика, — згадує Ольга. — Він став командиром бойової машини і командиром відділення. Тоді йому сказали: «Який же ти Батя? Та ти Смерч». Тоді йому і змінили позивний на «Смерч».

Після повернення з Польщі бойовий підрозділ Андрія став на оборону Харківського напрямку. Він пройшов не одну гарячу точку Харківщини. Це і Петропавлівка, і  Синьківка. Козятинця відзначили медаллю «За героїзм та патріотизм». У жовтні він отримав звання молодшого сержанта. 

У грудні при виконанні завдання на території іншого підрозділу «Смерч» отримав поранення. Коли потрапив до шпиталю, подзвонив мамі, сказав «Все добре. Я живий». Він завжди усміхався і зберігав позитивний настрій, навіть у таких ситуаціях. Після лікування у госпіталі чоловік повернувся в стрій. Реабілітацію не проходив. У лютому йому дали декілька днів відпустки, після чого він повернувся до своїх хлопців і став виконувати обов’язки командира взводу.

— На початку квітня, десь числа 2 чи 3 він мав приїхати у відпустку, — продовжує Ольга. — Однокласники мали відремонтувати машину його підрозділу, бо автомобіль на фронті дуже потрібен, але має дуже малий термін придатності. Якби було все по-іншому. Але 1 квітня він подзвонив і сказав, що відпустка відміняється і що вони вирушають на Донеччину. У Господа мабуть на кожного з нас свої плани.

Під час передислокації Андрій Вець загинув. Сталося це 2 квітня 2024 року. Дорогою з Харківщини на Донеччину щось сталося з машиною, за кермом якої був наш земляк. Ольга каже, є акти, де вказано, що авто було несправне. Побратими розповідали, що щось сталося з машиною, почувся такий звук, ніби вибухнуло колесо. Андрій не впорався із кермуванням. Його викинуло з автівки. Він загинув, єдиний з усіх, хто перебував у салоні машини. Йому було 39 років. Поховали Андрія Веця на Алеї слави у селі Козятині.

— Хлопці привезли мені його телефон, — каже мама Героя. — Писав йому друг-військовий: «Братан, ти де пропав? Чому не відповідаєш?» Я вирішила написати, що Андрій загинув. Друг перепросив, сказав що не знав, що Андрій був славний хлопчина.

«Андрій проявив себе як військовослужбовець, який знає, що робити на полі бою. Уміло керував та допомагав хлопцям. Навіть будучи солдатом, хлопці слухали його. Він завжди був одним із кращих по досвіду та надійності. Разом із такими ж хлопцями він перший заходив на нові позиції та допомагав акліматизуватися в новій обстановці», — писав мамі Героя ротний.

— Він завжди підтримував, заспокоював перед боєм, жартував, щоб розрядити обстановку, — згадував побратим Андрій. — Душа компанії і дуже хороша людина. Таких ще пошукати треба.

— Він був просто чудовою людиною, — згадував побратим «Ворон». — Для мене це був друг, на якого можна покластися в будь-якій ситуації. Це для нас всіх дуже важка втрата.

У Героя залишилися син, мама та молодший брат.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.