«Такої людини більше не буде»: в пам'ять про Героя Сергія Федорука відкрили меморіальну дошку
- У Козятині встановили меморіальну дошку Сергію Федоруку — головному сержанту мінометної батареї ТРО В/Ч 7339, який загинув під час виконання обов’язків військової служби в зоні бойових дій.
- Репортаж з мітингу пам’яті
Напередодні річниці загибелі нашого Героя та земляка Сергія Федорука, 13 листопада на будівлі Козятинського загону воєнізованої охорони відкрили меморіальну дошку. Рік тому, цього дня серце Сергія ще билося в грудях, медпрацівники лікарні імені Мечникова самовіддано боролись за його життя. Зупинилося, не витримало важких поранень.
З нагоди відкриття пам’ятної дошки на подвір’ї загону зібралися рідні та близькі, друзі, колеги та побратими аби віддати шану воїну, який поклав життя заради мирного неба над Україною. Розпочався мітинг.
— Завтра (14 листопада) минає рік, як клята війна забрала життя Сергія Федорука. 14 листопада о 9 годині 40 хвилин перестало битись його серце. Відкриття меморіальної дошки на честь Героя — це найменше, що ми можемо зробити для нього та його родини, — мовила ведуча, — Тепер він непорушним поглядом буде дивитись на всіх нас. Саме тут, у Козятинському загоні Відомчої воєнізованої охорони Південно-Західної залізниці працював Сергій…Пам’ятаємо.
Почесне право відкрити меморіальну дошку Сергію Федоруку надали сину Назару та рідному брату Вадиму Федоруку. Маленькі рученята торкаються українського прапора, а під ним — викарбований на граніті портрет татуся-Героя. До сліз…
До освячення меморіальної дошки запросили благочинного Вінницько-Тульчинської єпархії Православної Церкви України, настоятеля храму святого пророка Іллі, митрофорного протоієрея Романа Масиру.
Знову зворушливий момент — покладання квітів під звуки щемливої мелодії.
Ведуча пройшлася життєвими стежинами Сергія Федорука, з позивним «Горобчик». Народився наш земляк, мужній воїн 25 жовтня 1987 року в селі Іванківці. В 2003 році закінчив Іванковецьку школу та вступив до Козятинського залізничного училища, де здобув спеціальність «Столяр-будівельник». Трудову діяльність розпочав у ТОВ «Агродім-Іва». У 2011 — одружився.
Під час четвертої хвилі мобілізації в 2015 році Сергія призвали на військову службу та зарахували до 57-ої окремої механізованої бригади, де виконував свої обов'язки у зоні бойових дій на Донеччині. Під час служби нагороджений державними нагородами та відзнаками, президентською грамотою та медаллю «За військову службу Україні», пам’ятним нагрудним знаком «Захиснику Вітчизни», нагрудним знаком «Гідність та честь», медаллю «За жертовність і любов до України». 10 квітня 2016 року Сергія демобілізували. Після закінчення служби працював стрілком четвертого розряду у команді Воєнізованої охорони станції Козятин.
У 2017 році народився довгоочікуваний синочок Назар.
З 24 лютого 2022 року Сергій Федорук був призваний на військову службу. З квітня — направлений на передову у Луганську область. Перебував на посаді командира кулеметного відділення. Для збереження військового складу, вивіз з оточення більше 30 людей, що і зберегло їм життя. Сергія призначили головним сержантом мінометної батареї військової частини А7339.
— Після Луганського напрямку військовослужбовця перевели в Донецьку область, під Бахмут. Три місяці запеклих боїв, — продовжує ведуча мітингу, — Їхню частину відвели для доукомплектування. З 12 на 13 листопада біля Дружківки, що на Донеччині Сергій, з позивним «Горобчик», отримав численні важкі травми. У лікарні імені Мечникова його рятували до останнього. 14 листопада 2022 року Сергій, не впоравшись з важкими наслідками численних поранень, помер.
Наша громада втратила справжнього патріота та відданного захисника. Пам’ятаємо та не пробачимо.
Процитуємо кілька спогадів, які зачитали на мітингу пам’яті. Їх зібрала дружина Героя.
Смс-повідомлення на телефон дружини Сергія від його побратима Сидорчука Олександра:
«Привіт, вибач я не встиг на похорон, в думках не вміщається ця новина. Сергій був і залишається для мене другом і братом. Ми стояли з ним пліч-о-пліч не один десяток днів. І був такий момент, що почувши його голос, я рванув з підвалу і таким чином врятувався від артобстрілу. Він врятував мене! Мені не віриться, що його більше немає. Я не знаю… Не має слів та і знаю, що слова в даній ситуації не поможуть. Біль від втрати нестерпна, просто знай, що ти не одна. Якщо буде потрібна допомога, звертайтесь, я ніколи не відмовлю. Вибач мене».
Спогади Ольги Пирогової:
«Таких як «Горобчик» я в своєму житті не зустрічала. Вірний друг, завжди на позитиві. За довгі роки нашої дружби жодного разу не обдурив, не образив. На запитання: «Сірий, що вам привезти?» — жодного разу нічого не замовляв. Малий, усміхнений, швидкий, наче промінь сонця, якого дуже не вистачає. Їдеш на схід — шукаєш очима щиру посмішку і радісні та рідні очі і розумієш, що вони назавжди у твоєму серці».
Коли звучали ці та інші спогади, важко було стримати сльози. Особливо тим, хто втратив найріднішу людину. Невимовний біль та непоправна втрата.
Під час мітингу слова шани та подяки за Героя висловлювали очільниця Козятинської громади Тетяна Єрмолаєва, начальник відділу управління персоналом Валерій Ковтонюк, волонтер та подруга Сергія Ольга Пирогова, сестра Олена Полонська
— Вчора минув рік як востаннє чула живий голос «Горобчика», — каже Ольга Пирогова. — Ми з ним довго спілкувались, рік тому він обдзвонював всіх кумів, рідню, і сказав мені: «Мала, не плач. Бо я більш до тебе не позвоню, як будеш плакати». Вже рік, я не чую його голосу, але хочу вам сказати — я зараз дуже частий гість на кладовищі. Приходжу до нього, він завжди посміхається. Такої людини не було і більш не буде. На серці великий смуток. Я вас прошу — пам'ятайте наших Героїв.
— Дуже важко розмовляти… Мій брат був промінчиком сонця для всіх, — говорить крізь сльози Олена Полонська. — У нашій родині ми втратили двох найрідніших людей, які віддали свої життя за нашу україну свободу. Не кожен розуміє цієї втрати, на жаль. Прошу цінувати життя, підтримувати родини загиблих, родини тих, чиї рідні воюють. Хто пам’ятає — той живе.
Кожна така щемлива промова завершувалася словами «Слава Україні. Героям Слава». Герої не вмирають, допоки пам’ять про них живе у наших серцях
Читайте також:
У Йосипівській гімназії відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки
У Козятині відкрили меморіальну дошку памʼяті Олегу Ясінському
Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.
Ніна Козачук