Пройшли центром міста з квітучим серцем України

• У понеділок, 15 травня був Міжнародний день родини.
• Із нагоди свята для рідних загиблих Героїв провели захід.
• Віддали шану полеглим військовим та пройшли ходою до Дошки пам’яті

Зал міського будинку культури. Глядачі на передніх рядах тримають в руках жовто-блакитне печиво у формі серця із написом «Моя родина — Україна».

Війна забрала в них найдорожче — рідних. У когось — сина, у когось — чоловіка, у когось — батька. Вони стали воїнами небесного війська.

За кілька хвилин світло в залі гасне. Тепер вся увага глядачів прикута до сцени. Звучить молитва «Ave Maria» під мелодію Шуберта.

На останніх акордах на сцені з’являється дівчина у вишиванці та віночку. Вона тримає в руках свічку, яку передає Іванці Астаховій.

Вона йде зі свічкою до краю сцени, де стоїть букет жовто-блакитних хризантем у формі серця.

Це символічне квітуче серце України. Іванка ставить до букету свічку, повертається на середину сцени, та співає «Я — Україна!» співачки NK.

По тому до мікрофона запрошують військового капелана, священика Української греко-католицької церкви Романа Шкрібенця.

— Христо воскрес! — звертається отець до залу.

— Воістину воскрес! — відповідають глядачі.

— Геройські родини, сьогодні ви є нашим натхненням, — каже отець Роман. — Сьогодні ви є тими, хто будує Україну. Ви є тими, хто позбавляє мільйони страху. Весь світ перестав боятися, весь світ, який закривав на нас очі, сьогодні вашим героїзмом Геройських сімей відкрив очі на нас і зрозумів, що без нас, без нашого героїчного народу їм не вижити. Дивно, але смерть наших Героїв зупиняє смерті тисячів. Як Христос своєю смертю переміг смерть, так наші Герої своєю смертю перемогли страх, відродили в нашому народі гідність, свободолюбивість і героїзм. Немає більшої жертви, як та жертва, яку ви понесли у своїх родинах. Сьогодні вся Україна, весь світ молиться за вас і дякує вам.

— Така сильна, зранена земля Героїв, — каже ведуча Ольга Безпалько. — Зараз про подвиги українських воїнів пишуть книги, на яких будуть зростати нові покоління. Про тих воїнів, які тримають небо українське. Про тих воїнів, яких ми називаємо супергероями. Наші найдорожчі, наші захисники, тепер вони у лавах небесного війська. Тепер вони — наші янголи-охоронці. Вшануймо їх світлу пам’ять, їх великий подвиг.

Світло на сцені згасло. На лаштунках почали транслюватися світлини Героїв, які загинули впродовж дев’яти років війни: і після 24 лютого 2022 року, і до повномасштабного вторгнення. Щойно з’явився перший портрет, усі люди в залі піднялися зі своїх місць. Стояла цілковита тиша. Її порушували лиш ледь чутні схлипи від болю втрати найрідніших.

— Війна — страшне явище, — продовжила ведуча, коли хвилина мовчання завершилася. — Та між запеклими боями не тільки готувалася зроя до наступного бою, а й співалася пісня, лунала музика. Інколи музика ставала розрадою в тяжку хвилину, інколи ставала знеболюючим для душі.

По тому почалася коротка концертна програма, під час якої виступили ансамбль «Струни серця», викладачі та вихованці дитячої музичної школи та Центру дитячої та юнацької творчості. Наостанок всі разом заспівали «Ой у лузі червона калина».

— Сьогодні кожного з нас переповнюють змішані почуття: і гнів, і невимовна гордість; ненависть до ворога та вдячність до кожного, хто стоїть в обороні України і на землі і на небі, — сказала на завершення Ольга Безпалько. — Світла пам'ять про їхній надлюдський подвиг, про сталеву стійкість, про мужність буде вічно жити в наших серцях. Низький уклін вашій силі духу, низький уклін вам за любов до рідного дому.

Глядачі зібралися перед будинком культури і рушили центральною вулицею до Дошки пам’яті. Аби усе було безпечно, поліція перекрила проїзд для автомобілів. Попереду колони несли символічне квітуче серце України.

Його поклали до пам’ятника воїнам, загиблим в АТО. Рідні полеглих військових поклали квіти до Дошки пам’яті.

По тому Настоятель парафії Різдва Пресвятої Богородиці Української греко-католицької церкви Антон Борис разом із військовим капеланом Романом Шкрібенцем провели спільний молебінь. Наостанок капелан ще раз звернувся до родин загиблих військових.

— Ще раз дякую вам за цю спільноту Геройських сімей, — сказав отець Роман. — Ви є прикладом для нас усіх. Нехай ваш подвиг, подвиг ваших дітей, чоловіків, батьків надихає всіх нас боротися за перемогу!

Зі скверу родини повернулися до будинку культури, де отримали подарунки від благодійного фонду «Карітас-Бердичів» Української греко-католицької церкви.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.