«Немає слів, щоб передати біль і розпач». Козятин попрощався з Героєм Богданом Іщуком (+Відео)

Олена Удвуд

Козятинська громада знову в скорботі — в останній день березня на війні загинув 20-річний Богдан Іщук.
У неділю мешканці міста зустрічали молодого Героя з поля бою на колінах.
А в понеділок, 4 квітня сотні козятинчан зібралися на площі, щоб провести його в останню путь

Богдан Іщук народився у Козятині. Навчався у школі № 2. Після випуску вступив до нашого училища, де вивчився на слюсара з ремонту рухомого складу і машиніста тепловоза. Восени 2020 року отримав повістку і пішов в армію. Проходив строкову службу в одній із військових частин на Сході України. У четвер, 31 березня 2022 року молодий козятинчанин потрапив під ворожий артилерійський обстріл. Богдан отримав поранення, несумісні із життям. Загинув біля міста Новодружеськ, що на Луганщині. Йому навіки буде 20.

Страшна звістка про смерть юнака облетіла місто минулої п’ятниці. У неділю, 3 квітня молодого Героя привезли додому. Козятинчани зустрічали його на колінах, утворивши живий коридор на центральній вулиці. А в понеділок, 4 квітня громада зібралася на площі, щоб попрощатися з Богданом.

Відео дня

Попереду траурної процесії йшлши молоді люди, які розкидали пелюстки квітів. Несли не лише жовто-блакитні Прапори, а й гілочку, прикрашену різнобарвними стрічками, адже наш Герой не був навіть одружений. Козятинчани стали на коліна, аби віддати шану молодому захиснику.

— Немає слів, щоб передати біль і розпач через непоправну втрату, — звернулася до громади Світлана Рибінська. — Схиляємо голови та низько вклоняємось батькам народного Героя України. Війна забирає найкращих. Активний, життєрадісний юнак ще тільки починав будувати свої плани на життя, вдихав кожну його мить на повні груди. Радував своїх близьких, друзів. Мріяв, любив. Допоки ми будемо жити, ми пам’ятатимемо його подвиг.

До спільної молитви запросили священиків Православної церкви України.

Коли святі отці завершили молебень, виступила міський голова Тетяна Єрмолаєва.

— Біль, біль і біль, який пронизує всю країну, який пронизує кожну людину, кожне серце, — сказала очільниця громади. — Те, що зробив Богдан, він зробив для кожного з нас. Ми маємо пам’ятати і маємо так себе поводити, так працювати і так рухати перемогу, щоб йому там зверху, а він ангел і теж нас буде боронити, щоб йому за нас не було соромно.

Усіх, хто хотів висловитися, запросили до мікрофону. Першим взяв слово священик.

— Сьогодні новоспочилий Богдан через мої уста як священнослужителя звертається до нас такими словами: «Хвилинку, хвилинку ще з вами, хвилинку, хвилинку ще тут, а там мої милії друзі в могилу мене віднесуть». Дійсно, дорогі, це останній день, коли мама біля сина. Це останній день, коли рідні і близькі стоїмо біля нашого Героя Богдана. Це останній день, коли однокласники зібралися разом біля Богдана. Тому що через декілька хвилин його не буде між нами. Він, дорогі, тільки залишиться у нашій пам’яті, але ми в знак подяки щоденно як християни повинні у своїх молитвах згадувати його, молитися. Він віддав найдорожче, що в нього було, щоби ми сьогодні ходили під мирним небом, — сказав отець Михаїл.

По тому виступив військовий.

— Богдан був світлою людиною, — сказав військовий. — Велика втрата для батьків сина, для держави — захисника і для підрозділу — надійного товариша і друга. Богдан до останньої хвилини виконував свій обов’язок і виконав його з честю та гідністю. Але Герої не вмирають! Герої завжди залишаються в нашій пам’яті, в наших думках, тому він завжди з нами. Слава Героям!

Звернулася до громади і Наталія Міськова, директор школи, в якій навчався Богдан Іщук.

— Дуже важко знайти слова співчуття, а ще важче мовчати, коли сьогодні за десять останніх днів ми прощаємося із третім випускником нашої школи, — сказала Наталія Міськова. — Героєм, який віддав своє життя за наш з вами спокій, за спокій і незалежність нашої України. Усі ми пам’ятаємо Богдана життєрадісним, щасливим, чесним, добрим, завжди на позитиві, з усмішкою, надійним другом, братом, сином. Таким він і залишиться в нашій пам’яті назавжди.

Після цього присутніх запросили попрощатися з Богданом. Люди по-черзі підходили, аби віддати шану захиснику.

Серед тих, хто прийшов провести Героя в останню путь, було багато однокласників і друзів Богдана, вчителів, сусідів. Багато було і батькових товаришів по службі. Вони підходили до батьків нашого захисника, обіймали і говорили слова підтримки. Не стримували емоцій і плакали всі — і дорослі чоловіки з жінками, і юнаки з дівчатами. Прощання тривало годину. Наостанок до присутніх знову звернулася Світлана Рибінська.

— Ми переможемо, Україна переможе! Міцніше стиснемо зуби і будемо гнати ворога з української землі, — сказала Рибінська. — Герої не вмирають! Герої живуть в наших серцях. Герої не гинуть! Герої живуть в зірках.

Коли Богдана виносили з площі, козятинчани ще раз стали на коліна. Пролітав сніг. Траурна процесія рушила центральною вулицею. Поховали Героя на міському цвинтарі.