На дошці дати однакові... Увіковічнили пам’ять Іллі Завального
- Похмурого п’ятничного ранку біля Козятинського відділення поліції зібралися рідні та близькі загиблого Героя України Іллі Завального, його колеги та побратими, його перша вчителька та класний керівник — відкривали меморіальну дошку.
- Ніби ще вчора Ілля піднімався цими сходами, вирішуючи свої буденні справи.
- А сьогодні, його добрий погляд та ледь помітна посмішка знову зустрічатимуть тут кожного, хто проходитиме повз…
Почесне право відкрити меморіальну дошку надали сестрам Іллі Зінаїді та Ніни. У таку мить важко стримати сльози. Портрет зовсім молодого і не по віку мужнього Воїна, в якого попереду було ще все життя, викарбувався на гранітній плиті…
До освячення меморіальної дошки запросили настоятеля храму святого Пророка Іллі, митрофорного протоієрея Романа Масиру та настоятеля храму Покрови Пресвятої Богородиці Православної Церкви України, митрофорного протоієрея Василя Влізло. Далі — покладання квітів.
Ведуча мітингу зачитала біографію Героя. Ілля народився 19 травня 1996 року в селі Рубанка. Там виріс, закінчив Флоріанівську школу. Зростав у родині, де завжди панували любов, розуміння та повага один до одного. Змалечку піклувався про свою маму та сестер, завжди захищав їх, особливо меншу — Зіну. З дитинства любив риболовлю. Вмів і любив робити рідним сюрпризи.
— Одного разу вирішив мамі подарувати букет, а тоді саме рясно цвіла картопля на сусідньому городі. Зібрав найкращі квіти і приніс «Мамочка, це тобі», — сказала ведуча.
Ілля був справедливим, не цурався ніякої роботи. Любив спорт, особливо футбол. Ще зі шкільних років мріяв стати поліцейським. Після школи вступив до Харківського університету Внутрішніх справ. Згодом, після закінчення навчання, працював слідчим у містах Хмільник та Козятин. Мав звання старший лейтенант національної поліції України
— Коли почалося повномасштабне вторгнення росії в Україну, Ілля Завальний не міг стояти осторонь, — продовжує ведуча. — Не раз приходив до військкомату та чув відмову. 5 грудня 2022 року отримав таку довгоочікуваний дзвінок з питанням: «Ти готовий?». 6-го вже був у Вінниці. А 11 — призваний на військову службу за контрактом. Проходив навчання на Львівщині. З побратимами швидко знайшов спільну мову та вибудував дружні стосунки
24 лютого 2023 року повертався з навчального центру. О другій годині ночі Ілля мав безцінні 12 хвилин зустрічі з мамою та сестрою в Хмельницькому, де був проїздом та ще трішки часу у рідному селі, де встиг зустрітись з колегами та друзями. Переночував вдома та вирушив на службу у 95-ту окрему десантно-штурмову бригаду. Попрощався з рідними, обійнялись. Тоді це були останні обійми рідних…
— Про війну не розповідав. Казав, що все добре. Як ішов на завдання, завжди попереджав рідних, що днів 5 буде не на зв'язку. А як тільки повертався — дзвонив або надсилав «+» чи «сердечко», щоб їм було спокійніше.
11 травня Іллю мали перевести після проходження спеціалізованих курсів на посаду заступника начальника з морально-психологічної роботи, але у молодого воїна мав бути ще один вихід на позицію, ще одне завдання. 20 травня мав повернутись, ще рідних запевняв, що на Зінусине День народження буде. 19 травня 2023 року у свій день народження Ілля Завальний — водій- електрик 2-го самохідного артилерійського взводу, 1-ої самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону військової частини А 0281 — вірний військовій присязі на вірність українському народу, мужньо виконавши військовий обов'язок в бою за Україну її свободу та незалежність, загинув. Поблизу населеного пункту Кремінна, що на Луганщині, повертаючись групою, натрапили на розтяжку. Побратими казали, що Ілля загинув миттєво.
На мітингу слово мали секретар Козятинської міської ради Ірина Репало, перша вчителька Іллі Анжела Липська, класний керівник Алла Кіпр, представник 95 бригади Олександр, начальник сектору дізнання відділення поліції №2 майор поліції Володимир Стефанович.
— Людина живе доти, доки її пам'ятають. Світлий спомин про Іллюшу буде жити завжди, — сказала перша вчителька Анжела Липська. — Я пригадую 1 вересня 2002 року, коли мама привела Іллю до мене перший раз і сказала йому: «Це твоя друга мама». І був такий випадок, коли Ілля хотів щось запитати мене і сказав: «Мама, ти знаєш…» А потім такий: «Ой, вибачте…» Він був життєрадісний, дружелюбний, справедливий. Він був справжнім у своїй справі. Я вдячна його родині, мамі, що виховала такого справжнього учня, сина, брата трудівника. Він любив свою справу. Царство небесне, вічний спокій. Герої не вмирають, Слава Україні.
— У наших серцях вічно буде жити пам'ять про тебе Іллюшка, ми в неоплаченому боргу перед твоїми найріднішими, — сказала класний керівник Алла Кіпр. — Знайте, ми завжди пам’ятатимемо Іллю, його подвиг. Життя Іллі було мов спалах, таких коротких 27, на дошці дати однакові впали, а він нам посміхається усім.
— Ілля віддав життя за наше майбутнє, за те, щоб ми жили в мирі і безпеці, — сказав представник 95-бригади Олександр. — Він був справжнім патріотом, з честю виконував свій обов'язок, ніколи не боявся труднощів, залишався на захисті батьківщини до кінця.
Сотні дошок пам'яті на будівлях, де зростали, навчалися чи працювали герої-захисники України. Маємо пам'ятати, якою ціною здобувається мир та свобода і пишатись нашими Героями
— Добрий, мудрий не за віком справедливий, чесний турботливий, найкращий син та брат, вірний друг та надійний побратим, — сказала ведуча. — Біль від втрати ніколи не зникне та сльози не висохнуть ніколи, адже рідну людину вирвали з життя. Все що ми маємо — це пам'ять про Іллю, теплі спогади.
Вічна пам'ять та слава!
Читайте:
«Мам, я в бою за волю пішов в далечінь». Загинув за Україну 18-річний Герой Андрій Маліновський
Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.
