Козятин попрощався з Сергієм Бігуном і Анатолієм Загребельним

• Кривава війна, яку розв’язала росія, продовжує забирати життя воїнів із Козятинщини.
• На фронті загинули наші земляки Сергій Бігун та Анатолій Загребельний.
• Обидва майже однолітки, обидва жили у селах під Козятином, обидва пішли на війну добровольцями, обидва віддали життя за Україну

У Козятинській громаді вкотре день жалоби. Прощалися одразу з двома Героями - Сергієм Бігуном та Анатолієм Загребельним.

Сергій Бігун народився у росії, в місті Балтійськ Калінінградської області. Його батько був військовим. Згодом сім’я Сергія переїхала до України і оселилася в Сарнах на Рівненщині. Після закінчення школи він вступив до училища, вивчився на механізатора меліораторних робіт. Життєва стежка привела Сергія на Козятинщину. Він став працювати оператором опалювальної системи в Іванковецькій школі.

Наступного дня після початку повномасштабного вторгнення Сергій Бігун пішов до військкомату, хоча мав родову травму правої руки. На службу його взяли стрільцем. Разом із побратимами виконував бойове завдання на Донеччині. У четвер, 6 жовтня, наш земляк потрапив під мінометний обстріл. Сергій загинув, отримавши поранення, несумісні з життям. Йому було 45 років. Без батька залишилося двоє донечок - Катерина та Ярослава.

Повернувся на Батьківщину

Анатолій Загребельний - корінний махаринчанин. Ходив до місцевої школи, потім подався до Козятина, де вивчився в училищі на столяра. Спершу працював на цегельному заводі. Коли підприємство закрили, перейшов на хлібзавод у Козятині. Після цього поїхав на заробітки.

Перед початком повномасштабної війни Анатолій повернувся до України. А 25 лютого зібрав свої речі і пішов до військкомату. Був навідником. Бойовий підрозділ, де служив наш земляк, опинився на Миколаївщині. Тут і обірвалося життя Анатолія Загребельного - він загинув у бою 7 жовтня. Йому було 48 років. Без батька залишився син Вадим.

«Найкращі в світі татусі»

Прощалися з полеглими Героями у середу, 12 жовтня. Чин поховання провели у Церкві Покрови Пресвятої Богородиці.

Ближче до півдня козятинчани стали збиратися на центральній площі, де провели мітинг-реквієм у пам’ять про Анатолія Загребельного і Сергія Бігуна.

Священники Православної церкви України прочитали спільну молитву.

По тому до слова запросили Василя Влізло, настоятеля храму Покрови Пресвятої Богородиці.

— Сьогодні ми схиляємо голови перед нашими солдатами Анатолієм і Сергієм, тому що вони не думали про свої життя, — сказав отець. — Вони не думали, як їм жити найкраще. Вони думали, щоб жили ми якнайкраще, щоб жила вся наша українська держава, всі наші діти і всі громадяни України. Тому вони і віддали душу і тіло.

Зі словами скорботи до присутніх звернулася міський голова Тетяна Єрмолаєва.

— Два чоловіки, які жили в нашій громаді в різних селах, але я впевнена, що вони познайомилися, тому що були призвані в одну частину, — сказала очільниця громади. — А далі доля. Одного відвела на південь, в Миколаїв, де горить земля і море. Другий був у Бахмуті, де ведуться найжорстокіші бої, які тільки можна собі уявити. Ці чоловіки бачили жахливі речі, але вони ніколи про них не розкажуть, тому що вони були справжніми чоловіками, які боронили Україну, боронили нашу свободу і нашу волю. Їхня пам’ять буде вічно жити в їхніх дітях: Катерині, Ярославі, Вадимові. Вони будуть достойні своїх найкращих татусів. Це найкращі татусі, які є в світі, які заради них віддали найдорожче — своє життя. А ми всі маємо бути достойні їхньої пам’яті, достойними їхніх імен.

«Мав золоті руки»

Багато теплих слів про Сергія Бігуна сказав Олег Заїчко, директор гімназії №9 (колишній ЗНВК школа-дитячий садок №9). Вони не лише працювали пліч-о-пліч багато років, а й товаришували.

— Якщо говорити про Сергія як про працівника, він мав золоті руки, — сказав Олег Заїчко. — Вмів штукатурити, класти плитку, цеглу, розбирався в техніці. Тримав бджіл. Якщо говорити про нього як про людину — він був добрий, чуйний, завжди підставляв плече. З розумінням ставився до всіх подій, які відбувалися в школі. На превеликий жаль, немає його мами. Хотілося би подякувати мамі за такого доброго, вихованого сина. Він був світлою людиною.

Після цього почалася церемонія прощання. Люди, які прийшли на площу, підходили до полеглих воїнів, схиляли голови і ставали на коліно, аби віддати шану нашим Героям.

По тому дві траурні процесії рушили на кладовище. Сергія Бігуна поховали на цвинтарі в Іванківцях, Анатолія Загребельного — у Махаринцях.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.