Борд-екран зниклих безвісти та полонених відкрили у Козятині

• Світлини наших захисників, які зникли безвісти чи перебувають у полоні, тепер транслюватимуть на центральній площі.

• Чергова акція-нагадування на підтримку полонених та зниклих безвісти відбулася у Козятині.

• Під час заходу відкрили борд-екран, де показуватимуть фотографії військових

У неділю, 9 листопада козятинці вкотре зібралися на акцію-нагадування про полонених та зниклих безвісти. Слова підтримки висловила виконуюча обов’язки міського голови, секретар Козятинської міської ради Ірина Репало. Оксана, дружина безвісти зниклого Сергія Терещука зачитала власний вірш.

— Ми вистоїмо, ми незламні, — сказала Оксана. — Наш крик — наша зброя, разом ми сила. Бажаю усім дочекатися своїх рідненьких, дочекатися своїх коханих чоловіків, синів, братів, батьків. Ми обов'язково дочекаємося наших Героїв-захисників.

До мікрофона вийшла Тетяна, мама зниклого безвісти Руслана Гончарука. 

— Коли чекаєш зниклого безвісти, є такий стан — вигоріти, — каже Тетяна. — Не спокій, а спустошення. Бо вчора біг, горів, прагнув, а сьогодні ніби вимкнули світло. Не хочеться нічого ні доводити, ні боротися. Не тому, що слабкий, а тому, що надто довго тримав усе в собі. Ти вигорів, щоб вижити, щоб не зламатися, щоб зберегти сили дочекатися. Бо чекання теж вимагає енергії, іноді більшої, ніж боротьба. Ти просто втомився. Втомився від тиші, від днів без відповіді, від світу, який не знає, як це — чекати без меж. Та всередині все одно горить маленьке світло — віра в те, що він живий і що твоя витримка тримає його на цьому світі.

Тетяна також зачитала вірш, який присвятила зниклим безвісти захисникам і їх рідним, які чекають.

Козятинці зібралися на площі не лише для того, щоб нагадати про своїх рідних, які зникли безвісти чи перебувають у полоні, а й для того, щоб відкрити борд-екран, де транслюватимуть світлини військових, звістки від яких чекають кожного дня.

— Цей борд-екран — нагадування всім, що наші захисники повинні бути знайдені, — каже Тетяна Гуменюк, дружина безвісти-зниклого Олексія Гуменюка, співорганізаторка акції. — Кожен має повернутися до своєї родини. Ми будемо говорити за них, поки вони самі не зможуть говорити поруч з нами: вільні, живі, вдома, або повернуті для гідного поховання.

У руках учасників мирної акції стрічки — чорна та блакитна. На блакитних стрічках виведені імена захисників. Свої стрічки козятинці пов’язали на дереві на знак віри в те, що рідні повернуться.

— Зараз ми хочемо вшанувати тих, чия відсутність болить щодня, але чия присутність відчутна в кожному нашому подиху, — каже ведуча заходу Дар’я Мінаєва. — Ми не будемо просити тиші на хвилину, бо хвилина — це ніщо в порівнянні з тим болем, надією та вірою, які переживають сім’ї, які сьогодні зібрались на цій площі. Допоки ми пам'ятаємо — вони живі. Допоки ми чекаємо — у них є шлях додому.

На екрані, що на фасаді Міського будинку культури, з’явилася заставка «Безвісти зниклі — не забуті. Забуття — це гірше зради». Увімкнувся ролик з фотографіями військових. Під кожною світлиною — дата народження і дата, коли захисник зник безвісти. Однак через технічні несправності ролик декілька разів поспіль переривався і починав транслюватися спочатку. Після чергової невдалої спроби показати відео повністю до учасників акції звернулася директорка міського будинку культури Лариса Ромасько. Вона пояснила, що технічні несправності виникли тому, що постійно переривається інтернет-сигнал через відключення світла і саме через це ролик перезапускається повторно.

— Хочу наголосити, що цей ролик буде трохи змінено в об’ємах і він буде транслюватися на цьому екрані кожного дня попри все, — додала Лариса Ромасько. — Ви маєте знати, що ми пам’ятаємо і ми разом з вами.

На сходи будинку культури з двома оберемками квітів піднялася мама Ярослава, який зник безвісти півтора роки тому. Жінка поклала квіти біля борда-екрану зі словами: «Вертайтеся додому, діти. Батьки вас чекають, матері, діти, дружини». 

— Дуже важко, коли немає дитини вдома і немає нікого поруч, — сказала жінка. — Сьогодні чоловік помер, син з ним попрощався, а через два місяці син зникає. Де мені його шукати? Я вже скрізь об’їздила. Я не за себе, я за всіх матерів, дружин, які чекають наших дітей, чоловіків прошу Бога, якщо він є на світі, нехай поверне наших дітей, чоловіків, батьків. 

 

Читайте також:

Автопробіг підтримки. Родини безвісті зниклих волають про допомогу

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.